11.03.1899 р. До Ф. К. Вовка
| Львів | 11/III 99 |
Вельмишановний добродію!
Дикарєва досі не складали, бо ждали на дальший рукопис. Відставиш зецера, а рукопису нема, то в роботі перерва. Дикарєва рукопису буде ледве на 10 сторін, то що тут починати? Та, проте, одержавши Ваш лист, я велів складати його і дати йому окрему пагінацію. Я згоджуюся на Вашу раду, щоб статті всі мали одну пагінацію, а квестіонари окрему. Таким способом Дикарєв буде за тиждень готовий.
Чи годитеся Ви на мою раду, щоб із таких статей, що не писані Вами і котрих Ви переглянули рукопис, не посилати Вам коректи? Пригадую, що я се клав як conditio sine qua non виходу випусків на час.
Щодо книжок, замовлених у Picard’a, я забув написати Вам, що вони замовлені для бібліотеки Товариства, а тільки дещо для мене. Значить, із 10 з[олотих] р[инських], пересланих на Ваші руки (се гроші мої), нехай Picard покриє решту мойого довгу, а те, що лишиться, нехай візьме як частину сплати за замовлені тепер книжки. Решту за ті книжки нехай візьме з грошей Тов[ариства] Шевченка, які – говорив мені Грушевський – є у нього. Таким робом він не даватиме нічого на кредит, а я тут з Товариством розрахуюся, що прийде на мій пай понад мої гроші, дані Пікару, те я зверну Товариству. Тільки прошу Вас припильнуйте, щоб не викуплено особливо апокрифів Тішендорфа і Ліпсіуса, бо мені їх дуже треба.
Сьогодні їду до Відня, де пробуду з тиждень (Hotel Hammerrand, Florianigasse). Якби що наглого треба, то пишіть туди.
Здоровлю Вас щиро.
Ваш Ів. Франко.
Ваш лист передаю в друкарню, щоб повисилали те, чого просите. Висилкою всіх наукових видань займається не Беднарський, а Гнатюк.
І. Фр.
Примітки
Вперше надруковано: Літературна спадщина, т. 1. Іван Франко. К., 1956 р., с. 467 – 468.
Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 980).
Дикарєва досі не складали… – Йдеться про «Програму до збирання відомостей про громади і збірки сільської молоді (вулицю, вечерниці, досвітки і складки)» Митрофана Дикарєва, надруковану у «Матеріалах до українсько-руської етнології», т. III (Львів, 1900. Додатки, с. 1 – 27).
…апокрифів Тішендорфа і Ліпсіуса… – Tischendorf Constantinus. Evangelia apocrypha, editio altera. Lipsiae, 1876; Lipsius R. A. Acta apostolorum apocrypha, tt. I – III, 1891 – 1902.
Тішендорф Константин (1815 – 1874) – німецький теолог, професор Лейпцігського університету, видавець і коментатор євангельських текстів та апокрифів.
Ліпсіус Ріхард Адальберт (1830 – 1892) – німецький протестантський богослов, історик церкви, професор Лейпцігського і Віденського університетів.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 129.