09.1899 р. До М. С. Грушевського
| Вересень 1899 р. Львів |
Високоповажаний пане професор!
Кн[игу] IX «Віс[ника]», певно, вже маєте в руках.
Кн. X укладається нам ось як: Куліша «Маруся Богуславка», перші дві пісні 19 стор. (усіх пісень 6, так що якраз вийде на три кн., останні дві пісні найкоротші). Відбитки не хотіла робити Спілка, то робиться коштом Тов[ариства], думаю, що 200 екземпл[ярів] вистарчить. Далі йде Грушко, думаю дати його зо два аркуші, а потім ще одно оповідання Катренка.
В перекладній часті я задумав з нагоди роковин Гете дати переклад 3 акту II часті «Фауста» з невеличкою статейкою на вступі; се займе разом зо два аркуші. Петрушевич обіцяє зладити «Уїду», а Крушельницький зладить переклад кількох дрібних новелок Рішпена – і була би ся часть готова.
В другій часті також зайшли зміни супроти того, що у нас уложено. Сталось так, що вийшла тут книжка Мончаловського про Наумовича, котрою москвофіли ловлять народ, то я даю статтю «Причинки до історії москвофільського письменства в Галичині», де йде (у отсій книжці) розбір книжки Мончаловського і розділ «Наумович у дух[овній] семінарії» і піде в дальшій «Наумович як писатель і просвітитель народу». Думаю, що се буде більше на часі, ніж стаття про Карпенка, котра не буде запізнена і в новорічнім номері.
Отже, крім сеї статті піде Ваша про Доде і зложена вже статистика злочинців-дітей у Франції. Я дав, було, складати статтю Борж[ковського], але, переглянувши її, д. Гнатюк звернув мою увагу на те, що вона може наробити крику як неморальна (життя на віру), і ми рішилися відложити її набік зовсім. Значить, кн. X була б уже заповнена.
Щодо дальших, то не лякайтеся браку матеріалів. Маємо ще оповідання Наталки Полтавки і Липи (може бути, що замість Катренка дам котре з них до X кн., побачу, як вийде з Грушком), три оповідання Черемшини, кілька Крушельницького, обіцяє Одарка Романова, є ще дрібненькі річи Лепкого, а Куліш і Грушко заповнять нам ще кн. XI і XII. До того часу, надіюсь, надоспіє ще дещо інтересне для новорічної книжки. Чайченко прислав одно віршоване оповідання, прислала вірші Ул. Кравченко, – значить, страху великого нема. Не забувайте, що у нас є ще одна поема Лиманського і його драма «Старе гніздо».
Щодо інших робіт, то я надіюсь скінчити сього тижня передмову до апокрифів. «Етногр[афічні] збірники» лізуть помалу, Шухевичева «Гуцульщина» почалась, хоча досі ще нічого не друковано, треба поправляти мову. Першого аркуша мову я справив трохи в коректі, але се страшенна робота, я мушу читати дві коректи. Я зразу попросив Ш[ухеви]ча дати мені до справлення рукопис, але він дав мені таку хаотичну макулатуру, що я був би осліп, якби хотів дійти в тім ладу, і просив його дати переписати се начисто. Не знаю, як буде з дальшими аркушами. В усякім разі швидко сей друк не піде.
Наші київські туристи оповідають, що там панує велике обурення на Тов[ариство] Шевч[енка] за іменовання членів секцій. Маса учених в претензії, що їх не іменовано (Мельничка, Багалій, Житецький). Спеціально гніваються за щось на Вас. Я думаю, що було б дуже пожиточне, якби Ви, вертаючи до Львова, на кілька день зупинилися в Києві і вияснили людям нашу ситуацію. Спеціально понабріхував там Барвінський.
Надто було би інтересно видобути від Ант[оновича] переклад Ніщинського 12 пісень «Іліади», котру можна би було друкувати хоч би і в «Вісн.», а від Науменка також переклад «», доконаний Руданським.
Здоровлю сердечно і низенькі поклони в[исоко]п[оважаній] добродійці
Ів. Франко.
Примітки
Друкується вперше за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1020).
Датується орієнтовно за змістом. У листі йдеться про вихід дев’ятої, вересневої, і про складання десятої, жовтневої книги ЛНВ.
…я задумав s нагоди роковин Гете дати переклад 3 акту II часті «Фауста» з невеличкою статейкою… – Гете. Гелена і Фауст, третій акт другої частини «Фауста» (ЛНВ, 1899, кн. 10, с. 59 – 114; з «Передмовою» І. Франка).
Крушельницький зладить переклад кількох дрібних новелок Рішпена… – Новели Жана Рішпена в перекладі А. Крушельницького («Із ескізів Жана Рішпена. І. Чоловік з дивними очима, II. Паяц, III. Жертва науки, IV. Вимушення, V. Майстерний злочин) друкувались в ЛНВ (1899, кн. 12; 1900, кн. 7).
Крушельницький Антін Володиславович (1878 – 1941) – український письменник, критик, журналіст.
…книжка Мончаловського про Наумовича… – Житье и дѣятельность Ивана Наумовича. Написал О. А. Мончаловскій. Изданіе политичного общества «Русская рада» во Львове. 1899, 112 с.
Наумович Іван (1826 – 1891) – український клерикальний діяч у Галичині, москвофіл, видавець і журналіст.
…зложена вже статистика злочинців-дітей у Франції – Пилинський К. Злочинці-діти від 1866 до 1896 р., покарані у Франції й Алжирі (ЛНВ, 1899, кн. 10, с. 32 – 36).
…оповідання Наталки Полтавки – оповідання Н. М. Кибальчич «Останній раз» (ЛНВ, 1899, кн. 10, с. 49 – 58) і «Кому яке діло» (ЛНВ, 1900, кн. 5, с. 129 – 133).
Липа Іван (1865 – 1923) – український письменник; виступав з оповіданнями на сторінках ЛНВ (1899, кн. 8, 10).
Романова Одарка – надрукувала в ЛНВ оповідання «Віковічна кріпачка» і «Баба Марина» (1900, кн. 7, с. 128 – 143).
Чайченко прислав одне віршоване оповідання… – «Вечірній світ. Оповідання Бориса Грінченка» (ЛНВ, 1900, кн. 1, с. 39 – 46).
…поема Лиманського і його драма «Старе гніздо». – Твори українського поета Василя Семеновича Мови-Лиманського (1842 – 1891): поема «Ткачиха» (ЛНВ, 1899, кн. 8, с. 121 – 129), драма «Старе гніздо й молоді птахи» (ЛНВ, 1907, кн. 4, 5, 6, 8 – 12).
Шухевича «Гуцульщина» почалась – Велика етнографічна праця українського етнографа, фольклориста та культурно-громадського діяча ліберально-буржуазного напряму Володимира Осиповича Шухевича (1850 – 1915) «Гуцульщина» друкувалася в «Матеріалах до українсько-руської етнології», т. II, IV, V, VII, VIII (1899 – 1908).
Мельничка (Катерина Мельник; 1859 – 1942) – український історик і археолог.
Баталій Дмитро Іванович (1857 – 1932) – український історик, академік АН УРСР (з 1919 р.).
Житецький Павло Гнатович (1837 – 1911) – український філолог, член-кореспондент Петербурзької АН (з 1898 р.), дослідник української мови, літератури, народної поезії, педагог.
…спеціально понабріхував там Барвінський – Олександр Барвінський.
…видобути від Ант[оновича] переклад Ніщинського 12 пісень «Іліади»… – Переклад опубліковано у Львові заходом НТШ чотирма випусками у 1902 – 1903 рр.
Антонович Володимир Боніфатійович (1834 – 1908) – український історик, археолог, етнограф.
Ніщинський Петро Іванович (1832 – 1896) – український композитор і поет-перекладач.
Науменко Володимир Павлович (1852 – 1919) – український громадсько-політичний діяч, педагог, журналіст, філолог. У нього знаходився переклад «Іліади», здійснений С. Руданським. Повністю «Іліаду» Гомера у перекладі С. Руданського видав І. Франко: Твори Степана Руданського, тт. VI, VII, «Омирова Ілйонянка». Львів, 1903.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 138 – 139.