9.12.1899 р. До Адольфа Черного
| Львів |
Шановний пане редакторе!
Посилаю Вам статейку про Лесю Українку. Було б добре, якби панна Єсенська переклала зазначений тут віршик «», а надто, коли можна, «» (стор. 81 – 82), «» (75 – 76) і «» (116 – 117). Якби могли прислати мені з коректою моєї статейки також відбитку перекладених віршів, було б добре. Книжечку дістали? Портрет Лесі (кліше) Вам або вже вислано, або вишлеться сими днями.
Хотів я написати Вам одвертий лист по поводу тих брехень і фарисейських фраз, якими краківські поляки опоганили ідею слов’янської взаємності, та мені жаль стало Вас, Вас особисто, про котрого я певний, що почуваєте щиро і щиро працюєте. А щодо інших – al Mundus vult decipi, ergo decipiatur.
Лише одно рад би я подати Вам до відомості: ті русини, що були на Краківськім з’їзді і якими навіть у «Slov[anskim] přehledu» хвалився п. Здзєховський, то не є ніякі русини, але власне перекинчики, а декотрі (Костецький, Мерунович) – найтяжчі вороги розвою русинів, продажні душі, що не цураються ніякої брехні і ніякої денунціації. Так само той Барвінський, що був на Краківськім з’їзді, се подле індивідуум, викинене з руських товариств, що у Львові стидається до русина говорити по-руськи і парадує в кунтуші на польських празниках, а в Кракові мало безличну відвагу промовляти іменем русинів!. Ні, не так розуміли слов’янську взаємність батьки слов’янського відродження. Здоровлю Вас щиро
Ів. Франко.
Огляд літератури української пришлю на час. № 3 «Sl[ovanského] př[ehledu]» досі не дістав!
Примітки
Вперше надруковано: «Жовтень», 1956, № 4, с. 88 – 89.
Автограф зберігається у приватному архіві проф. Й. Добіаша в Празі.
Дата одержання на автографі написана рукою А. Черного.
Подається за фотокопією з автографа (ІЛ, ф. 3, № 1262).
…статейку про Лесю Українку… – Стаття І. Франка «Leśa Ukrajinska» була надрукована в журналі «Slovanský přehled», 1900, № 4, с. 161 – 162.
Було б добре, якби панна Єсенська переклала… – Р. Єсенська переклала для статті І. Франка такі поезії Лесі Українки: «Слово, чому ти не твердая криця», «Хвилини розпачу», «У пустині», «Вечірня година», «В’язень», «На човні», «Мати-невільниця», «Мелодії» (1 – 4), «Романс».
…краківські поляки опоганили ідею слов’янської взаємності… – І. Франко має на увазі статтю польського реакційного історика літератури Маріана Здзеховського (1861 – 1938) «Druhý sjezd slovanských novinařů v Krakově», надруковану у журналі «Slovanský přehled», 1899, № 12, с. 88 – 99. Краківський з’їзд слов’янських журналістів відбувся у вересні 1899 р.
Мерунович Теофіл (1864 – 1926) – реакційний галицький політик, посол до крайового сейму і віденського парламенту.
Так само той Барвінський – Євген Барвінський.
…батьки слов’янського відродження. – І. Франко мае на увазі ініціаторів першого слов’янського з’їзду в Празі у 1848 р. – Франтішка Палацького (1798 – 1876) і Франтішка Рігера (1818 – 1903).
Огляд літератури української пришлю на час. – Йдеться про статтю «Literatura ukrajinsko-ruská r. 1899», надруковану в журналі «Slovanský přehled», 1900, № 10, с. 475 – 480.
Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 143 – 144.