Carl Kiesewetter. Faust in der Geschichte und Tradition

Іван Франко

mit besonderer Berücksichtigung des occulten Phänomenalismus und des mittelalterlichen Zauberwesens. Als Anhang: Die Wagnersage und das Wagnerbuch. Leipzig, 1893

Дуже інтересна і цінна книжка, хоч і збудована на чудній основі. Автор її – окультист чи спіритист – вірить в прояви таємних, позаматеріальних сил і з погляду тої своєї віри перебирає не тільки численні оповідання про Фауста, списані в людових книжках (Volksbücher) і кукольних драмах, але також велику масу середньовічної літератури чарівницької, магічної і п., багато вірувань і забобонів, котрі не вимерли ще й досі.

Автор посвятив 27 літ на досліди над тими старими і переважно тепер забутими шпаргалами, зібрав усі свідоцтва, що відносяться до історичного Фауста, полишаючи на боці поетичні переробки повістей про його життя і смерть, а яко тло до сього оповідання розвернув широку картину середньовікової демонології, промовляючи майже всюди словами відносних документів і трактатів. Надто кожде оповідання про Фауста і Вагнера він коментує з погляду новішого окультизму. Звісно, хто хоче, може лишити на боці окультизму і його коментарії і найде, й окрім них, чимало інтересного.

Особливо інтересна книга Кізеветтера для фольклориста, котрий, між іншим, знайде в ній повну колекцію анекдотів про чародійські штуки Фаустові (197 – 258); нарис історії віри в запродання душі чортові і важніші контракти того роду, починаючи від звісного Евладія, вирятуваного св. Василієм В[еликим], а кінчаючи аж на наших часах (112 – 150), причім інтересно, що в числі чортових запроданців вичислено 11 пап римських; дослід міфологічний про фігуру Мефістофеля (152 – 158); розбір чародійських книг, приписуваних Фаустові, і перегляд обширної літератури, середньовічних чарівницьких та ворожбитських апокрифів і книг, приписуваних різним знаменитим ученим (263 – 371); свідоцтва про способи заклинання духів, ворожби і т. і. Помимо багатого наукового змісту і окультизму автора, книга написана дуже приступно і ясно.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1894, т. 1, кн. 2, с. 313 – 314.

Подається за першодруком.

Кізеветтер Йоганн-Готфрід-Карл (1766 – 1819) – німецький вчений, популяризатор філософії Канта, автор підручника з логіки, перекладеного російською мовою.

Василь Великий (329 – 379) – архієпископ кесарійський, богослов.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 209.