Юрій Коссован
(Осип Домінік Ігор Гординський де Федькович)

Іван Франко

Написав Олександр Колесса. У Львові, 1893

В нашій літературі, бідній великими талантами, маємо зате багато примірів ламання та нидіння тих талантів. Не згадуючи вже про Шевченка, котрого горе гризло і не згризло, досить буде вказати на таких талановитих людей, як Руданський, Свидницький, у нас – Заревич і в кінці Федькович. Біографія сього поета, без сумніву, одного з найкращих світочів нашої літератури, аж до появлення розвідки д. Колесси, котрої заголовок ми вище виписали, була майже зовсім темна і загадкова.

Добродій Колесса зібрав дуже важні і інтересні матеріали, особливо про молодий вік поета аж до 1872 р., т. є. обхопив своїм дослідом весь розцвіт і початки упадку писательського таланту Федьковича. Він покористувався для своєї праці в першій лінії листами самого Федьковича, головно двома обширними з початку 1863 р.: до Д. Танячкевича (опублікований мною в «Товариші») і до К. Горбаля, друкований в «Зорі» 1892 р., далі його автобіографічними повістями, урядовими документами, позбираними в рідних сторонах поета, і споминами та оповіданнями про нього різних людей, що його особисто знали. З того погляду праця д. Колесси дуже цінна і може служити взірцем старанності, подекуди аж педантичної.

Взагалі піднести ще треба тверезий, критичний та при тім і далекий від зарозумілості суд д. Колесси про Федьковича як про чоловіка і писателя. Маючи на меті поперед усього встановлення дат біографічних, автор не дав нам образу літературної діяльності Федьковича на тлі тодішнього часу і її значення для того часу, та зате своє тісніше завдання сповнив совісно і гарно.

Закинути б можна його розвідці хіба деяку хаотичність в розкладі предмета, особливо в початку розвідки (світлі сцени з життя гуцулів після повісті Федьковича, історія аграрних відносин на Буковині, довгі виписки з повістей Федьковича, котрі мають показати його писательську манеру, процеси мужиків з панами із-за аграрних відносин, де згадка й про Лукіяна Кобилицю, типи попів в повістях Федьковича, порівняння способу писання Федьковича з Квіткою і Марком Вовчком і загальна характеристика повістей Федьковича – отсе зміст першої половини праці д. Колесси (стор. 3 – 43), і нам здається, що такий розклад предметів ніхто не назве взірцевим. Друга часть скомпонована далеко краще і робить одноцільне, навіть артистичне враження.

Нотуючи появлення сеї гарної праці нашого товариша і співробітника окремою книжечкою (вона 1893 р. друкувалася в «Зорі») і бажаючи йому якнайкращих успіхів далі на сьому полі та скорого викінчення нових праць, котрі він у примітках отсеї книжечки заповідає, позволимо собі на закінчення піднести деякі подробиці, в котрих його погляд нам видається хибним.

Стор. 31. Кобилиця названий «послом ради державної, що відбувала свої засідання в Кромерижі», і сказано далі (31 – 32): «Вибухла революція на Уграх – раду державну розв’язано. Посли угорські, повертаючи домів, уміли з’єднати для своїх планів Кобилицю». Факти і хронологія в тих словах зовсім спутані. В 1848 р. не було ради державної, тільки сейм (Reichstag, а не Reichsrath), прозваний конституційним. Він від іюля до кінця октября засідав у Відні, і там також був Кобилиця. В Кромерижі Кобилиця не був ніколи. Сейм розв’язаний був у марті 1849 р., а революція на Уграх вибухла літом 1848. Посли угорські були в сентябрі у Відні, і там міг з ними порозумітися Кобилиця, хоча порозуміння се, по моїй думці, не така ще певна річ, як се приймає д. Колесса і як думав Федькович, котрий взагалі, коли судити з його поеми «», правдивої історії Кобилиці знав дуже мало.

Стор. 77. Не зовсім годимося на суд д. Колесси про «», котрий бачить в нім «свіжість правдивого поет[ичного] вітхнення». Нам ся поемка видається слабою і водянистою, так само як і блідий «Лук’ян Кобилиця», котрого підносить д. Колесса на стор. 95. Недаром обі поемки не діждалися тоді друку. Натомість думаємо, що д. Колесса не зовсім справедливо в своїм розборі поминув поезії Федьковича, видані в Коломиї, особливо «», одну з ліпших його поем помимо наслідування Шевченкової писательської манери. І в сих поезіях розсипано чимало натяків автобіографічних, котрі варто було визискати.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Житє і слово», 1894, т. 1, кн. 1, с. 159 – 160.

Подається за першодруком.

Юрій Коссован – одне з прибраних імен Юрія Федьковича. Ця рецензія І. Франка присвячена праці О. Колесси «Юрій Коссован (Осип Домінік Ігор Гординський де Федькович). Проба критичного розбору автобіографічних його повістей та його життєпису», яка вийшла окремим виданням 1893 р., а до того друкувалася у журналі «Зоря».

Він покористувався… листами самого Федьковича… – Згадані тут листи до Д. Танячкевича і К. Горбаля друкувалися у журналах «Товариш» із вступною заміткою І. Франка (1888, № 1, с. 111 – 116) та «Зоря» (1892, № 17, с. 333 – 339).

«Товариш» – літературно-науковий журнал революційно-демократичного напряму; єдиний номер вийшов 1888 р. у Львові за активної участі І. Франка.

Кобилиця Лук’ян (1812 – 1851) – керівник антикріпосницького повстанського селянського руху на Буковині у 1843 – 1844 та 1848 – 1849 рр.

…поминув поезії Федьковича, видані в Коломиї… – І. Франко має на увазі видання «Поезії» Ю. Федьковича у трьох випусках, що вийшли в Коломиї у 1867 – 1868 рр. Один примірник «Поезій» зберігається в особистій бібліотеці І. Франка, № 263.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 29, с. 177 – 178.