І

Переклад Івана Франка

Були собі раз два брати від одної матері і від одного батька. Старший звався Анупу, а молодший Бітіу. Анупу мав хату, мав жінку, а молодший був у нього немов за слугу: шив одежу, ходив у поле за худобою, робив що було треба, рубав дрова, справляв усяку польову роботу. А був сей молодший брат дуже добрий робітник, так що в цілім Єгипті не було йому рівні.

За такою роботою минуло чимало днів. Молодший брат ходив за волами по свойому звичаю день у день і щовечора вертав додому, двигаючи в’язку всякого польового зілля. Прийшовши додому, він ось що робив: клав зілля перед старшим братом, що сидів разом з жінкою, потім вечеряв, їв і пив, і лягав спати в стайні обік своїх прекрасних волів. А коли на світі розвиднілося і настав новий день, і напечено хліба, він ставав перед старшим братом, діставав хліба, щоби мав що їсти в полі, і гнав воли на пашу в поля. І коли отак він ішов за волами, вони говорили до нього: «Там і там є добра паша!» Він слухав усе, що вони говорили, і гнав їх на ту добру пашу, якої вони собі бажали. Таким робом, його воли поробилися дуже гарні і наплодили багато-багато телят.

А коли прийшла пора польової роботи, старший брат сказав йому,: «Прилагодь нам запряг до орання, бо отсе земля вийшла з-під води і добра до орання. Також винеси насіння на поле, бо завтра рано візьмемось до роботи». Так мовив старший брат. Молодший брат зробив усе так, як велів йому старший. Коли на світі засвітало і зробився другий день, зони пішли в поле з плугом, взялися до роботи і на серці було їм дуже-дуже весело, так що вони працювали не спочиваючи.

Минуло чимало днів після сього, вони все ще були в полі і працювали. Старший брат вислав молодшого мовлячи: «Бігай, принеси нам ще насіння зі села». Молодший брат застав жінку свого старшого брата, як плела собі коси. Він мовив до неї: «Встань, дай мені насіння, щоб я біг швидко в поле, бо старший брат, висилаючи мене, сказав мені: «А не гайся!»» Вона сказала йому: «Іди, отвори шпіхлір і візьми, що тобі треба, бо я боюсь, щоб мені коси не порозпліталися». Молодий парубок пішов до стайні, взяв великий горнець, бо мав намір набрати багато зерна, насипав до нього жита і ячменю і вийшов, несучи горнець. Вона мовила до нього: «Чого се ти так багато набрав на плечі?» Він сказав їй: «Ячменю три міри, жита п’ять мір, пшениці п’ять мір, ось чого я набрав». Так він до неї. А вона обернулася до нього і мовить: «Справді, велика твоя сила! День у день бачу, який ти дужий!»

І її серце затріпалося до нього в любовному бажанню. Вона встала, зупинила його і мовила до нього: «Ходи, спочиньмо разом годиночку! Коли мені се зробиш, я тобі справлю гарну одежу!» Молодий парубок розгнівався дуже, як полуднева пантера задля тих неподобних слів, що вона йому сказала, і вона дуже-дуже злякалася. Він промовив до неї, кажучи: «Але ж пробі, ти для мене, як мати, а мій старший брат удержує мене! Ох, се ж страшенний гріх, те що ти мені сказала! Не говори мені сього ще раз і я не скажу сього ніякому чоловікові!» І він узяв мішок і пішов у поле. А коли прийшов там, де ждав його старший брат, вони взялися до роботи, щоби довести її до кінця.

А в вечірню пору, коли старший брат вернув додому, а молодший брат ішов за волами з в’язанкою всяких польових трав і гнав худобу перед собою, щоб її загнати на спочинок до стайні, що була в селі, тоді жінка старшого брата побоялася тих слів, що була наговорила. Вона взяла собі чорної сажі і поробила собі знаки, немов би її побив якийсь злочинець, щоби сказати мужеві: «Се твій менший брат знасилував мене!» – коли її муж верне вечором, як се діялось звичайно щодня. Ввійшовши в хату, він застав жінку; як вона лежала і стогнала, мов від насилля; вона не дала йому води вмити руки, як був звичай щодня, ані не засвітила світло перед ним, в хаті було зовсім темно, а вона лежала зовсім недужа.

Муж промовив: «А се хто говорив з тобою?» А вона відповіла йому: «Ніхто не говорив зі мною, крім твого меншого брата. Коли він прийшов набрати для тебе насіння і застав мене, як сиділа самісінька, він сказав мені: «Ходи, спочиньмо разом годинку, пристрій своє волосся!» От таке він говорив до мене, та я й слухати не хотіла. «Чи ж я не є для тебе, як мати, а твій старший брат не є для тебе, як батько?» Так я мовила йому. Він злякався і побив мене, щоб я не говорила тобі про се. І коли ти даруєш йому життя, я вмру; адже ж бачиш, коли він прийде ввечір, а я пожалувалася тобі на його негідні слова, то легко зрозуміти, що він зробить».

Старший брат розлютився, як полуднева пантера, наострив ніж і взяв його в руку, а тоді сховався за дверима стайні, щоби вбити меншого брата, коли той прийде вечором, щоби позаганяти худобу до стайні. А коли сонце спочило і надійшов менший брат, навантажений усякою травою, як мав звичай щодня, то корова, що йшла передом, входячи до стайні, сказала свойому пастухові: «Ось тут твій старший брат сховався перед тобою з ножем, щоби тебе вбити; рятуйся від нього!»

Коли він почув, що мовила корова, що йшла передом, а друга сказала йому те саме, він заглянув попід двері стайні і побачив ноги свойого старшого брата, що був схований за дверима з ножем в руці. Тоді він кинув в’язанку на землю і пустився бігти щодуху, а старший брат погнався за ним з ножем. Менший брат скрикнув до Фра-Гармакуїті (бога сонця), мовлячи: «Господи ласкавий, ти знаєш, чия правда, а чия кривда!» І Фра почув усі жалі і велів проявитися величезній воді між ним і його братом, а у воді було повно крокодилів, і один із братів стояв по однім боці, а другий по другім. То старший брат два рази простяг руку до удару і два рази не вбив свого меншого брата – ось що він учинив!

А менший брат обізвався до нього з берега, мовлячи: «Будь там аж до рана! Коли сонячний круг появиться, я буду говорити з тобою перед ним, щоби виявити правду, бо більше вже не буду з тобою ніколи, не буду вже в тій стороні, де ти будеш, і піду в Долину Акації» [Що се за Долина Акації – незвісно. З дальшого оповідання показується, що ту долину уявляли собі єгиптяни десь над Нілом, у незвісних верхів’ях тої ріки; догадуються, що символічно се значить: долина мертвих або долина щасливих душ.].

Коли на землі засвітало і зробився другий день, бо Фра-Гармакуїті піднявся на небо, оба брати побачили один одного. Молодий парубок промовив до свойого старшого брата, кажучи: «І чого б бігти за мною, щоби мене вбити підступно, не вислухавши того, що мали сказати мої уста! Адже ж я будь-що-будь твій менший брат! Адже ж ти у мене є замість батька! Адже ж твоя жінка у мене є як мати! А хіба ж се не так було, коли ти вислав мене, щоб я приніс для нас насіння, що твоя жінка сказала до мене: «Ходи, проведімо разом годинку, положімося!» А перед тобою вона обернула се діло на другий бік».

І він розповів старшому брату все, що зайшло між ним і його жінкою. Він поклявся на Фра-Гармакут і мовив: «А ти біг за мною, щоби мене вбити підступно! Ти сховався за дверима з ножем в руці, в засідці! Який сором!» І він добув ножа, що ним утинав гиляки і відрізав собі член і кинув його в воду, де його пожер сом. Тоді він ослаб і зомлів. А старший брат дуже-дуже проклинав свою душу і стояв на місці, ридаючи голосно, бо не знав, як перейти на той берег, де був його менший брат, задля крокодилів.

Менший брат обізвався до нього, мовлячи: «Так, брате! Ти вдався в погане діло! Так то ти не пригадав собі ані одного доброго діла, ані одної прислуги, які я тобі вчинив! Ну, іди ж додому, стережи собі сам своєї худоби, бо я не житиму більше в тім місці, де ти будеш, я піду в Долину Акації. Та ось що ти зроби для мене: коли дізнаєшся, що зо мною сталася якась пригода, прийди і подбай про мене. Бо я зачарую своє серце і положу його на вершку цвіту Акації, а коли зрубають Акацію, а моє серце впаде на землю, ти прийди і знайди його. І хоча б ти шукав його й сім літ, не знеохочуйся, а коли його знайдеш, вложи його до посудини з свіжою водою, то я віджию знов і помщуся за лихо, яке мені зроблено. А ти пізнаєш, що зо мною щось сталося, коли візьмеш збан пива в руку, а воно почне булькотати; тоді, коли се тобі покажеться, не гайся ані хвилини!»

І затим він пішов у Долину Акації, а його старший брат вернув додому, держачися рукою за голову, посипаний пилом. А прийшовши додому, він убив свою жінку, кинув її псам і жив у жалощах за своїм меншим братом.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 8 – 12.