ІІІ

Переклад Івана Франка

А коли на землі засвітало і зробився другий день після того, як зрубано Акацію, сталося так, що Анупу, старший брат Бітіу, прийшов до свойого дому і сів, умивши собі руки. Йому подали збанок пива, а воно почало булькотати; подали йому другий збанок вина, і воно закаламутилося. Тоді він узяв палицю і сандали на ноги, надів одежу, забрав оружжя і помандрував у Долину Акації. Прибувши до палати свого меншого брата, він побачив свого меншого брата простертого на долівці, неживого. Він заплакав, переконавшися, що його менший брат лежить неживий; він пішов шукати серця свого меншого брата під Акащею, під котрою його менший брат спав вечором.

Три роки він шукав і не міг найти нічого. Вже почався четвертий рік, коли серце його меншого брата забажало дістатися до Єгипту і промовило: «Завтра піду» – так промовило його серце [По єгипетському віруванню, кожний член людського тіла жив своїм особливим життям. Серце вважалося осередком тіла і головним органом життя і свідомосте; по смерті чоловіка воно здавало Озірісові рахунок.].

А коли на землі засвітало і зробився другий день Анупу пішов, і шукав він Акацію увесь день; вечором він вернув, роздивляючися довкола себе, щоби шукати наново. І ось він побачив ямку, а коли заглянув у її заглиблення, глянь, а там було серце його меншого брата. Він приніс миску, повну свіжої води, поклав його в неї і мів, як се був його звичай кождого дня. А коли настала ніч, а серце нассалося води, Бітіу стрепенувся всім тілом і почав пильно вдивлятися в свойого старшого брата, а потім забажав пити.

Анупу, старший брат, підняв миску зо свіжою водою, в котрій було серце його меншого брата, сей напився, його серце прийшло на своє місце і він зробився таким, як був уперед. Брат з братом обнялися, кождий почав говорити до другого. Бітіу мовив до свого старшого брата: «Отсе я зроблюся великим биком, що матиме на собі всі добрі знаки [То значить, святим Анісом, уособленням Озіріса, котрому єгиптяни віддавали найвищу честь.]; ніхто не пізнає мене тоді. А коли зійде сонце, ти сідай на мій хребет, а коди ми прибудемо на те місце, де є моя жінка, я їй відплачуся за все зле, що вона зробила мені. Ти ж веди мене до того міста, де живе Фараон, а він тобі надає всякого добра, обсипле тебе золотом і сріблом зате, що ти привів йому мене, бо я буду великим чудом і весь край урадується мною. А потім ти йди собі додому».

А коли на землі засвітало і зробився другий день, Бітіу перемінився в таку подобу, як був заповів, а його старший брат Анупу сів на його хребет зараз вранці і прибув у те місто, де жив Фараон. Про нього дали знати Його Величеству, він його побачив і дуже-дуже врадувався.

Справлено для нього дуже-дуже пишну учту, і Фараон мовив: «Се велике чудо зробилося!» І радувалися всі в цілому Єгипті [Час між смертю одного Апіса а появою другого був часом загальної жалоби для цілою Єгипту; появлення нового Апіса було днем загальної радості, всенародним празником.]. Старшому брату надавали золота і срібла, і він запанував у своїй домівці. Фараон дав йому багато слуг, багато поля і полюбив його дуже-дуже, дужче, ніж усіх людей у цілому Єгипті.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 14 – 15.