II

Переклад Івана Франка

Багато днів пройшло після сього. Молодший брат пробував у Долині Акації і нікогісінько не було з ним. День він проводив, полюючи звірів по горах, а вечором приходив спати під Акацією, що у вершку її цвіту було зложене його серце. А коли пройшло багато днів, він збудував своїми руками в Долині Акації дім з усякими вигодами, щоби в нім замешкати. Коли раз вийшов із дому, пострічались йому всі дев’ять богів, що спішили кермувати долею свойого Єгипту.

Дев’ять богів промовили всі враз і сказали до нього:«Ей, Бітіу, бику дев’яти богів [Се дивовижне прозвище вказує, що Бітіу вважається тут появою бога Озіріса, до якого часто прикладається ота назва і який після вірувань єгиптян дізнавав також подібних пригод, як Бітіу в отсій казці.], як же се ти живеш сам, покинувши свій край задля жінки Анупу, твого старшого брата? Ну, жінка ся вбита і ти відплатив брату за все те зло, яке він зробив тобі».

Їх серце змилувалося над ним дуже-дуже, і Фра-Гармакуїті промовив до Хнуму [Назва Хнуму значить дослівно: творець; се було місцеве божество острова Елефантіни і краю коло першого Нілевого водоспаду.]: «Ей-же, сотвори жінку для Бітіу, щоб він не жив отак самотою!» Хнуму зробив йому товаришку, щоб жила з ним, і вона була така вродлива красуня, що в цілому Єгипті не було такої, бо в ній були всі боги. Сім Гаторів [Гатор – мітична істота жіноча, похожа на грецькі Гори або Грації, на Феї у романських та германських народів.] прийшло, щоб її побачити, і всі сказали одними устами: «Нехай її меч поб’є!»

Бітіу любив її дуже-дуже; коли рано виходив полювати для неї звірів, а вона лишалася дома, то говорив до неї: «Не виходи з хати, бо боюся, щоб тебе Ніль не вхопив; я не міг би увільнити тебе від нього, бо я така ж жінка, як і ти [Натяк на те, що Бітіу був кастрат.], а моє серце спочиває на вершку Акації; та коли б хто інший, крім мене, найшов його, я буду битися з ним». Одним словом, він розповів їй усі свої тайни.

Після сього пройшло багато днів. Бітіу був на полюванні, як се було його звичаєм день у день. Молода жінка вийшла з хати, щоби пройтися попід Акацією, що росла обік хати. Аж ось Ніль побачив її і погнався за нею; вона кинулася тікати від нього і вбігла до хати. Ніль крикнув до Акації, мовлячи: «Вона мусить бути моя!» Акація дала йому жмуток її волосся. Ніль поніс його до Єгипту і положив його в хаті пральників фараонових. Запах від жмутка волосся уділився фараоновій одежі; почали добиватися у фараонових пральників, мовлячи: «Запах дивних пахощів у одежах фараонових!» Почали добиватися від них відповіді день у день, та вони не знали, як се сталося.

Та ось голова пральників фараонових вийшов на берег, бо серце його було дуже зажурене тими допитами, що йому роблено день у день. Він зупинився, сперся на поруччя саме насупроти того жмутка волосся, що був у воді. Він післав униз одного слугу, і сей приніс йому той жмуток, переконавшися, що він пахне дуже-дуже гарно, а голова заніс його Фараонові. Скликали магів-писарів фараонових, і ті сказали Фараонові: «Сей жмуток волосся походить від дочки Фра-Гармакуїті, що має в собі суть усіх богів. Ти, кому підлягають чужі краї, вишли післанців по всіх чужих краях шукати сеї дівчини, а з післанцем, що має йти в Долину Акації, нехай іде в супроводі багато людей». Його Величество сказав: «Прекрасно, прекрасно те, що ви сказали!» І виправлено післанців.

Минуло багато днів по тім. Люди, що були пішли по чужих землях, вернулися і здали справоздання Його Величеству. Тільки ті, що пішли в Долину Акації, не вернули. Бітіу повбивав їх, а пустив лиш одного з-поміж них, щоби заніс звістку Його Величеству. Тоді Його Величество вислав багато людей і рубачів, а також людей з возами, щоби привезли дочку богів; з ними була одна жінка і нарадила їх, як мають собі поступати. Отся жінка вернула до Єгипту з дочкою богів, і весь Єгипет урадувався нею. Його Величество полюбив її дуже-дуже, так що називав її своєю найлюбішою жінкою. Він почав випитувати її, хто її чоловік, а вона сказала Його Величеству: «Зітніть Акацію і знівечте її!» Фараон післав людей і рубачів зо сокирами, щоби зрубали Акацію. Вони відрубали цвіт, у котрому було серце Бітіу, і він упав трупом сеї самої лихої хвилини.

Примітки

Фра-Гармакуїті – єгипетський бог сонця.

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 51, с. 12 – 14.