3. До Гіпатії

Палладас Александрієць

Переклад Івана Франка

Коли тебе бачу й слова твої чую,

Молюся на тебе, немов на святую,

І зір мій у зоряне небо пливе,

Де панна у зорянім домі живе.

Усе, що ти чиниш, Гіпатіє-зоре,

Нам вказує небо, твої розговори –

Освіти широкої ясні моря

Та мудрості незамутима зоря.

Автор отсих віршів жив у добі повного упадку греко-римського устрою; одинокий конкретний факт, зазначений у однім його епіграмі, що він був сучасником ученої александрійки – Гіпатії, замордованої християнською черню в р. 415, дає підставу означити час його життя на другу половину IV й першу V віку по Хр(исту). Від нього дійшло до нас звиш 150 епіграмів, у яких не видно слідів християнства. Важке почуття занепаду, змальоване в другім його епіграмі в моїм перекладі, трохи чи не було прочуттям; дуже можливо, що його постигло те саме, що й Гіпатію.

Мої переклади писані в днях 15 червня й 10 липня, а увага того ж липня 1915 р.

Примітки

III. До Гіпатії – «An Hypatia». – Griechische Anthologie, Erste Abteilung, с. 255 (ІЛ, № 3437).

Автограф № 414, с. 222.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 9, с. 327.