32. «І се треба, брате…»

Іван Франко

І се треба, брате, в повинність вмінити:

Не спасе нас місце і рід іменитий,

Як божої волі не будем чинити.

Бо котре ж то місце було щасливіше,

Котре пробування було приємніше,

Як Адама й Єви в раї найвчасніше?

Та коли від ласки божої відпали

І заповідь божу, хоч малу, зламали,

То той рай і блага всі його втеряли.

Хто каже: «В сім світі спасатися годі,

Бо жінка, і діти, й рід на перешкоді», –

Той сам себе дурить, немудрий по шкоді.

Бо з кождого місця бог людей приймає,

Хто на сьому місці повинність сповняє,

Яку теє місце на нього вкладає.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Давнє й нове», с. 41. На с. 59 вказано, що поезія була продиктована 15 – 20 грудня 1910 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 194.