33. «Сам лицемірствує з собою…»

Іван Франко

Сам лицемірствує з собою,

Хто людським горем і журбою

Турбується з самохвальбою.

Хто при пирах або в гостині

Багаті сипле милостині,

Гроша ж не дасть своїй дитині.

Для людської хвали й реклами

Будує тріумфальні брами,

А свояків пуска з торбами.

Про справи буцім дба народні,

Чужих вийма з біди безодні,

Свої ж і голі, і голодні.

А ти про своїх дбай найближчих,

Про тих безпомічних, найнижчих,

Про тих безрадних і найтихших,

Що допімнутися не вміють,

І явно зажадать не сміють,

І жаль свій лиш сльозами гріють.

Про тих подбай, щоб зла тривога

Не гнала їх від твойого порога,

То матимеш заслугу в бога.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Неділя», 1911 р., № 2, с. 3, під заголовком «Сам лицемірствує…» На с. 59 збірки «Давнє й нове» вказано, що поезія була продиктована 15 – 20 грудня 1910 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 194 – 195.