4. Рефлексія

Іван Франко

Важке ярмо твоє, мій рідний краю,

Не легкий твій тягар!

Мов під хрестом, отсе під ним я упадаю

З батьківської руки твоєї допиваю

Затроєний пугар.

Благословлю тебе! Чи ждать тобі ще треба

Поваги й блиску від будущини,

Чи ні, – одного лиш тобі благаю з неба,

Щоб з горя й голоду не бігли геть від тебе

Твої найкращії сини.

Щоб сіячів твоїх їх власне покоління

На глум не брало і на сміх.

Щоб монументом їх не було те каміння,

Яким в відплату за плодючеє насіння

Ще при житті обкидувано їх.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с.7, без назви. Зберігся автограф без заголовка (Центральна наукова бібліотека АН УРСР, І, № 7444, арк. 2), який не має розходжень порівняно з текстом збірки. Автограф датований: «14.Х [1897]». Подається за збіркою «Давне й нове», с. 15.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 183 – 184.