5. Сідоглавому

Іван Франко

Ти, брате, любиш Русь,

Я ж не люблю, сарака!

Ти, брате, патріот,

А я собі собака.

Ти, брате, любиш Русь,

Як хліб і кусень сала, –

Я ж гавкаю раз в раз,

Щоби вона не спала.

Ти, брате, любиш Русь,

Як любиш добре пиво, –

Я ж не люблю, як жнець

Не любить спеки в жниво.

Ти, брате, любиш Русь,

За те, що гарно вбрана,

Я ж не люблю, як раб

Не любить свого пана.

Бо твій патріотизм –

Празнична одежина,

А мій – то труд важкий,

Гарячка невдержима.

Ти любиш в ній князів,

Гетьмання, панування, –

Мене ж болить її

Відвічнеє страждання.

Ти любиш Русь, за те

Тобі і честь, і шана,

У мене ж тая Русь –

Кривава в серці рана.

Ти, брате, любиш Русь,

Як дім, воли, корови, –

Я ж не люблю її

З надмірної любови.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Мій Ізмарагд», с. 8 – 9, без назви. Вірш адресований Юліанові Романчуку, що в газ. «Діло» від 13.V 1897 р. виступив з статтею «Смутна поява». Ця стаття була реакцією на передмову І. Франка «Nieco o sobie samym» («Дещо про себе самого») до польського видання збірки «Obrazky galicyjskie», в якій І. Франко гостро висловився про тип галицького рутенця – «русина». Автор статті «Смутна поява» закидав І. Франкові відсутність патріотизму і рекомендував йому усунутись від громадської і політичної діяльності.

І. Франко відповів Романчуку творами «Сідоглавому» і «Декілька афоризмів у альбом «Ділу»…».

Зберігся автограф (ЦНБ АН УРСР, І, № 7444, арк. 1), що не відрізняється від основного тексту. Автограф без заголовка, датований: «14/Х [18]97». Подається за збіркою «Давнє й нове», с. 15 – 16.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с.184 –185.