11. До музи

Іван Франко

Знов кличеш ти мене, моя богине,

В непроходимі нетрі тих часів,

Де правда родиться і правда гине

І де луна ігровище бісів.

У світ краси й гидоти, в море сине,

В аркани злуд, у тайники лісів,

В вир пристрастей, в огонь, що ввік не стине,

І в заколот небесних поясів.

Нехай і так! Підем, моя ти люба!

Скуштуємо ще раз утіх земних

І зирнемо в той вир, де всьому згуба.

Ще раз пройдем по сховищах тісних,

Де жах, і жаль, і мрії, й дійсність груба,

І втомимось, і заснемо по них.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1908 р., кн. 6, с. 418, без заголовка. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 244) з незначними розходженнями порівняно з текстом збірки. На с. 23 збірки «Давнє й нове» вказано, що поезія була написана в Ліпіку в березні 1908 р.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 188.