3. «Байдужісінько мені тепер…»

Іван Франко

Байдужісінько мені тепер

До всіх ваших болів і турбот,

До всіх ваших боїв і гризот!

Всі ідеї ваші, весь народ,

Поступ, слава, – що мені тепер?

Я умер!

Хоч вались про мене весь сей світ,

Хоч брат брата тут мордуй і ріж, –

Нічого мені тепер глядіть,

Нічого вже добиваться більш!

В моїм серці вбитий острий ніж,

І навіки душу я запер, –

Я умер.

Хай побіда світла вас манить,

Хай надія додає вам крил, –

Та моя надія ось лежить:

Я – судно без мачтів і вітрил,

Я для радощів не маю сил,

І з життям умову я роздер, –

Я умер.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 76.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 155 – 156.