6. «Розпука! Те, що я вважав…»

Іван Франко

Розпука! Те, що я вважав

Святим і близьким ідеалу, –

Отой бездушний міль узяв

І там гризе собі помалу.

Те, що в душі леліяв я

Як скарб, як гордощі природи,

В руках у того муравля

Є іграшка, котру без шкоди

Зламати можна, попсувать

І в кут закинути по хвили.

А я гляджу на се – й ридать

Ні помогти не маю сили.

Гляджу, як квіточка моя

В руках нелюбих ув’ядає,

Як сіра, зимная змія

По моїм раю походжає.

Мене аж душить почуття,

Гірке, болюче і скажене…

Сто раз прокляте те життя,

Що так собі закпило з мене!

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Зів’яле листя», 1896, с. 81.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 157 – 158.