10.02.1889 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Ви, може, вже й загнівались на мене, що я так довго нічого не пишу Вам. Дві тому причини: одна – процес кукизівський, при котрому я сидів репортером по цілих днях і вертав додому зовсім знесилений, а друга та, що я бажав написати Вам разом з посилкою коректури Ваших споминів. На превелику силу друкарня оце набрала Вашу книжечку, і я рівночасно з цим листом посилаю Вам коректуру. Будьте ласкаві, не гаючись відіслати її назад, щоб можна якнайшвидше випустити її у світ.

Заразом прошу Вас присилати другу главу, котру я дам у четверту книжечку (перемеживши її одною белетристичною роботою мого пера). Так я бажав би пускати й дальші глави. Книжечки Ваших споминів будуть мати біжучу одноцільну пагінацію, так що по скінченні можна їх буде зложити й переплести в одну цілість. Для того будьте ласкаві не стіснюватися в писанні і подавати якнайбільше матеріалу, дбаючи тільки про те, щоб глави були не більші, як оця перша, – се просто для догідності видання.

Ще раз осмілююсь пригадати Вам релігійні статті. Конечно треба з ними вийти в світ. Вказані Вами статті Верна давно вже попереводжені. Жду тільки програми ван Гамеля і, коли вважатимете потрібним, Вашого переднього слова.

Може, Вам для Ваших споминів придасться на що-небудь знати, що між паперами, які дістались мені по Навроцькім, є 17 Ваших листів з років 1872 – 1874. Чи не вважали б Ви можливим опублікувати їх в прилозі до своїх споминок як «оправдательные документы»? Мені здається, що се було б добре, хоча, конечно, се вповні від Вас залежить. Коли б Ви на се згодились або коли б хотіли покористуватись тими листами як матеріалом для споминів, то я міг би переслати Вам їх на якийсь час (вони – не моя власність).

Для дальших книжечок я хотів би порозумітися з Вами щодо вибору народних пісень наших і других слов’ян (не знаю, чи Ви бачили в «Зернах» мою пробу переводу болгарських гайдуцьких пісень і що про неї скажете?), а також щодо вибору деяких речей з нашої старої літератури, де проявлявся народний напрям (Гаватович, Іван з Вишні, «Апокрисис», вибір характерніших листів гетьманів і других історичних осіб і т. ін.). Мені здається, що такі речі треба (звісно, по невеликій крихті і з добрими вступними словами) подавати й ширшій публіці, котра досі знає про се з слуху, а не знає, як виглядає ця література на ділі (говорю тут, конечно, про публіку і молодіж галицьку, для котрої головно й видається «Літ[ературно]-наук[ова] бібліот[ека])».

При видаванні таких речей я головно числю на Вас, як на пишучого історію нашої літератури. Мені здається, що найліпше було б розпочати таке видання систематично, та так, щоб з часом виробилась з тих книжечок хоч маленька хрестоматія найкращих творів і пам’яток нашого старого письменства і народної творчості. Я поробив тут деякі кроки, щоб роздобути на тільки фондів, щоб можна було в однім році випустити хоч 20 книжечок. Чи се удасться, се надіюсь узнати вже сими днями.

Про «Правду» не пишу Вам нічого, бо відколи поїхав Кон[иський] до Росії, я нікого з правдян не бачив і що з нею діється – не знаю. Як Вам подобались Антоновича «Три національні типи»? Ми з жінкою осудили тут, що Ант[онович] у Росії встидався б опублікувати таку річ, то й пхнув її в Галичину, подібно до тих «гріхів молодості», про котрі Ви згадуєте в «Споминах». І казка Мирного, помимо прекрасного язика і деяких прекрасних описів (напр., вулкан підморський), по цілій своїй концепції здається мені зовсім схиблена, а жінка моя твердить, що «правду» змалював він надто вже дурною й нетямущою.

Не знаю, чи писав Вам Коц[овський]. Він оженився з сестрою поетеси Шнайдер. Вчора були у нас обоє з жінкою. А поетеса покинула поезію і колише дітей.

Чи получили Ви які-небудь гроші з «К[иевской] старины» і чи получаєте які-небудь нові книжки з Росії? У мене є «Чтения в Общ[естве] Нестора», Еварницького «Запорожье», Веселовського «Из истории романа и повести», т. II (надто вже сухо і детально він цю роботу робить, без якого-небудь общого плану і без виводів, а впрочім, може, се я такий сліпий, та й не можу добачити!).

Недавно був один чоловічок відси в Відні у Ягича, і той завзивав через нього молодих людей русинів, щоб ішли на славістику, що він постарається о стипендії і т. ін. Дуже він мене соблазнив, бо хоч я й не такий молодий (33 роки), та все-таки й не такий ще старий, щоб не міг повчитися. Та з другого боку, не хотілось би мені покидати заробку при «Kurjeri» та зніматися з сім’єю з насидженого місця. Яка Ваша рада?

Мені дуже хотілось би з часом обняти хоч доцентуру приватну слов’янських літератур при тутешньому університеті. Правда, я знаю, що доцентура така, по політичним раціям, була б тут дуже вузькою і ховзькою кладкою, та все-таки хто його знає, як можуть змінитися обставини. А може, ліпше сидіти на місці і не рипатись? Я знаю себе, знаю, що систематичного знання у мене нема, а те, що є, – нахапане з усіх боків, та все потроху, та все-таки бачу, що у других людей (навіть на університетських кафедрах) його ще менше, а зато безмірно більше формалізму та цехової заскорузлості. Ну, та се все υεων έν γούνασι κεττατ, як каже старий Гомер.

Жінка моя Вам кланяється, вона, бідна, тепер більшу часть часу нездорова, то зуби, то живіт, то крижі. Хлопчичок наш уже ходить; жінка ним не налюбується, та й я якось веселіше працюю під його чалапкання і балакання. Здоровлю Вас щиро.

Ваш Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 284 – 286.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1397).

…про пес кукизівський… – Репортерські звіти про цей процес друкувалися в газеті «Kurjer Lwowski», 1889, 14 січня – 8 лютого.

…разом з посилкою коректури Ваших споминів. – Йдеться про першу главу «Австро-руських споминів» М. Драгоманова.

…між паперами, які дісталися мені по Навроцькім, є 17 Ваших листів з років 1872 – 1874. – Автографи листів М. Драгоманова до В. Навроцького зберігаються в ІЛ, ф. 3, № 1622, 4230. Публікації їх див.: Драгоманов М. Листи до І. Франка і інших, ч. 2. Львів, 1908, с. 303 – 306; Возняк М. З листування М. Драгоманова з В. Навроцьким. – «Літературно-науковий вісник», 1923, кн. 3; Студинський К. Переписка М. Драгоманова з В. Навроцьким. – За сто літ, кн. 1, К., 1927.

…чи Ви бачили в «Зернах» мою пробу переводу болгарських гайдуцьких пісень… – Добірка з чотирьох болгарських гайдуцьких пісень у перекладі та із вступною заміткою І. Франка надрукована в збірнику: Зерна. Літературно-науковий додаток до «Буковини» за рік 1888. Чернівці, 1888, с. 30 – 41.

Як Вам подобались Антоновича «Три національні типи»? – Стаття В. Б. Антоновича «Три національні типи народні» опублікована в «Правді», 1888, вип. 3, під псевдонімом «Низенко».

…казка Мирного – Мається на увазі «» Панаса Мирного («Правда», 1889, вип. 4).

У мене є «Чтения в Общ[естве] Нестора»… – Йдеться про науковий збірник київського «Общества Нестора-летописца», де друкувалися археологічні, історичні, літературознавчі праці. Видавався в 1879 та 1888 – 1914 рр. (Зберігаються в бібліотеці І. Франка, № 3931. – Йдеться про другу книжку цього збірника (К., 1888), рецензію на яку І. Франко надрукував у журналі «Kwartalnik historyczny», 1889, № 2.

…Еварницького «Запорожье»… – Йдеться про книжку українського історика, археолога, етнографа Дмитра Івановича Яворницького (1855 – 1940): Эварницкий Д. И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа, Спб., 1888. Рецензія I. Франка на що книгу опублікована в журналі «Kwartalnik historyczny», 1889, № 2.

Недавно був один чоловік відси в Відні у Ягича… – Невідомо, про кого йде мова.

Ягич Ватрослав Ігнатій (1838 – 1923) – хорватський філолог-славіст, у той час професор Віденського університету.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 194 – 196.