7.01.1889 р. До Ізидора Коперницького

Wielce Szanowny Panie!

Zaszczytny dla mnie list Szanownego Pana odebrałem i śpieszę z odpowiedzią na wyrażone w nim zapytanie. Zdaje mi się, że dla samego zbioru przysłów lepiej będzie, jeżeli będzie umieszczony w «Zbiorze wiadomości», a nie w osobnym dodatku, i że takie drukowanie, chociażby w dwóch po sobie następujących tomach, będzie wygodniejszym dla Komisji antropologicznej.

W przedmowie mojej jedna zaszła omyłka: Kobyłowłoki nie należą do pow. Janowskiego, ale do Trembowelskiego, – upraszam wiąc o poprawienie. Czy nie mógłby Szanowny Pan zrobić tak, żeby w razie drukowania można mi było przeglądać drugą korektę? Pismo moje jest dość niewyraźne, a dyalektyczne i językowe odcienia są takie, że żadną kombinacją nieraz dojść nie podobna prawdy. Szłoby mi o dobrą korektę w interesie samego wydania. Myślę, że ani koszt nie będzie zbyt wielki, ani zwłoka, zwłaszcza że każdy przysłany mi arkusz postaram się tego samego dnia odesłać z powrotem. O to upraszam jak najusilniej.

Od ks. Leszczyszaka mam zbiór pieśni nie Bojkowskich, ale łemkowskich. Od roku już leży u mnie przepisana na czysto część tego zbioru, zawierająca «krakowiaki» łemkowskie. Nazywam te krótkie piosenki (Schnaderhüpfeln) Krakowiakami per nefas; jak je nazywa lud miejscowy – nie wiem. Naukowo byłoby najstosowniej nazwać je pieśniami o rozmiarze 2 (6 + 6) lub 4 × 6 (cztery wiersze każdy po 6 zgłosek lub dwa wierszy, z których każdy złożony jest z dwóch muzykalnych stóp sześciozgłoskowych).

Pieśni takie charakterystyczne są dla Polaków i Słowaków, tak jak dla Rusinów wschodniej Galicji Kołomyjki [2 (2 + 2+2+2+2+2+2)] lub 2 (8 + 6). Pieśni typu Krakowiaka spotykamy z Rusinów tylko u łemków i u części Rusinów węgierskich. Znaczna ich liczba była już opublikowana w zbiorach Hołowackiego i De – Wollana. Stosownie do życzenia Szanownego Pana posyłam zbiorek ten in crudo, bez porównania i opracowania, z uwagą, że dla druku on się jeszcze nie nadaje, dopóki 1) nie będzie porównany ze zbiorami już drukowanych pieśni tego rodzaju, 2) dopóki się nie skonstatuje bliżej, jakim językiem rozmawiają zwykle ci ludzie, którzy śpiewają, te pieśni, gdyż, jak mi mówił ks. Leszczyszak, mówią oni językiem znacznie różnym i bardziej ruskim, niż język tych pieśni.

Dalsze części zbioru ks. Leszczyszaka przeszę, jeżeli Szanowny Pan tego zażąda, tylko trzeba je przepisać na czysto. Bardzo pożądaną byłoby rzeczą urządzić naukową ekskursję w Lemkowszczyznę. Miałbym wielką chęć do wzięcia w niej udziału. Czy nie mogłaby Komisja antropologiczna zastanowić się nad urządzeniem takiej ekskursji, nprz. w czasie feryj wielkanocnych? Myślę, że Szanowny Pan jako antropolog mógłby być jej kierownikiem i zbierać dane antropologiczne, ja zaś spisywałbym pieśni, powieści, zwroty językowe i t. p. Dla pomocy można by znaleźć jeszcze kogo trzeciego.

Sądzę, że należycie przygotowawszy teren, moglibyśmy w przeciągu dwóch lub trzech tygodni zebrać materiału na porządny tom ä la Pokucie. Koszt byłby niewielki. Jeżeliby Szanowny Pan zdecydował się rzecz tę poruszyć w Komisji, to proszę o zawiadomienie mię o uchwałę, a w takim razie rozpocząłbym korespondencję z miejscowymi ludźmi, zebrałbym potrzebne informacje co do miejsc, któreby zwiedzić należało i przesłałbym Szanownemu Panu dokładny plan ekskursji.

Serdecznie dziękuję za życzenia, i, chociaż spóźnione, zasyłam moje wzajemne. Pozostaję z głębokim szacunkiem Szanownego Pana sługa

Iwan Franko.

Lwów 7/1 1889, ul. Zyblikiewicza, N 10

Вельмишановний пане!

Ваш дуже приємний для мене лист отримав і спішу відповісти на поставлене в ньому запитання. Мені здається, що для самої збірки прислів’їв буде краще, коли вмістити її в «Zbiorze wiadomości», а не в окремому додатку, і що така публікація, хай навіть у двох чергових томах, буде зручнішою для Антропологічної комісії.

У моїй передмові трапилася помилка. належать не до Янівського, а до Трембовельського повіту, – дуже прошу виправити. Чи не могли б Ви, шановний пане, зробити так, щоб у разі друкування мені можна було переглядати другу коректу? Почерк у мене досить невиразний, а діалектні та мовні відтінки такі, що жодним комбінуванням не вдається дійти правди. Тому про добру коректуру, мені йшлося б в інтересах самого видання. Гадаю, що ні вартість її не буде занадто велика, ані затримка, оскільки кожен надісланий мені аркуш я старатимусь того ж самого дня повернути назад. Прошу про це якнайнастійніше.

Від о. Лещишака маю збірку пісень не бойківських, а лемківських. Вже рік лежить у мене переписана начисто частина цієї збірки, яку становлять лемківські «краков’яки». Я називаю ці короткі пісеньки-частівки краков’яками за необхідністю, як звуться вони в місцевої людності – не знаю. По-науковому було б точніше назвати їх піснями з розміром 2 (6 + 6) або 4 × 6 (чотири рядки на шість голосних звуків кожен або два рядки, кожен з яких складається з двох музикальних шестискладових стоп).

Такі пісні характерні для поляків і словаків, як для українців Східної Галичини коломийки [2 (2 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2 + 2)] або 2 (8 + 6). Пісні типу краков’яка серед українців трапляються тільки у лемків та в частини угорських українців. Значна кількість їх уже була опублікована в збірках Головацького і де Воллана. Згідно з Вашим побажанням надсилаю цю збірочку у первісному вигляді без порівнянь і опрацювання, із застереженням, що для друку вона ще не надається, поки 1) не буде порівняна зі збірками вже надрукованих пісень цього виду, 2) поки не буде докладніше встановлено, якою мовою звичайно розмовляють люди, що співають цих пісень, оскільки, як казав мені о. Лещишак, їхня мова значно різниться від мови цих пісень і ближча до української.

Наступні частини збірки о. Лещишака я пришлю, якщо Ви того побажаєте, треба тільки переписати їх начисто. Дуже бажано було б організувати наукову екскурсію на Лемківщину. Я б з великою охотою взяв би в ній участь. Чи не могла б Антропологічна комісія зайнятися організацією такої екскурсії, наприклад, під час великодніх канікул? Гадаю, що Ви, як антрополог, могли б бути її керівником і збирати антропологічні дані, я ж записував би пісні, перекази, мовні звороти і т. і. На допомогу можна було о знайти ще когось третього.

Гадаю, що належно підготувавши грунт, ми могли б протягом двох чи трьох тижнів зібрати матеріал на солідний том à la Pokucie. Витрати були б невеликі. Коли б Ви, шановний пане, вирішили порушити в комісії то справу, прошу сповістити мене про ухвалу, в такому разі я розпочав би листування з місцевими людьми, зібрав би потрібну інформацію про місця, які належало б відвідати, і прислав би Вам докладний план екскурсії.

Сердечно дякую за побажання і, хан із запізненням, взаємно посилаю свої. Лишаюся з глибокою повагою Ваш покірний слуга

Іван Франко.

Львів, 7/1 1889, вул. Зиблікевича, № 10

Примітки

Вперше надруковано: «Українське літературознавство», вип. 5. Іван Франко. Статті і матеріали, Львів, 1968, с. 136 – 137 (публікація О. І. Дея та М. О. Мороза).

Автограф зберігається в архіві Етнографічного музею в Кракові.

Лист написано польською мовою.

Подається за фотокопією (ІЛ, ф. 3, № 4998).

Ваш дуже приємний для мене лист отримав… – лист І. Коперницького до І. Франка від 6 січня 1889 р. (ІЛ, ф. 3, № 1605, с. 37 – 40). У автографі помилково зазначено рік «1888». Незважаючи на схвальну оцінку І. Коперницьким упорядкованої І. Франком збірки прислів’їв та попередню згоду опублікувати її в т. 13, 14 «Zbioru wiadomości», в цьому виданні збірка так і не була надрукована. Як видно з листа І. Коперницького від 12 грудня 1889 р., І. Франко в листі до нього від 30 листопада 1889 р. (нині невідомий) висловив

«намір повністю переробити свою збірку «Przysłów ludu ruskiego w Galicji» з метою укласти у більше науковому порядку і помножити новозібраним матеріалом» (див.: «Українське літературознавство», Іван Франко. Статті і матеріали, вип. 5. Львів, 1968, с. 140).

Очевидно, до затримки з друкуванням спричинилося й те, що саме в цей час І. Франко висловив ряд критичних зауважень про працю І. Коперницького «О góralach ruskich w Galicji. Zarys etnograficzny» (Kraków, 1889) в рецензіях, надрукованих у журналі «Kwartalnik historyczny», 1889, № 4, та в газеті «Kurjer Lwowski», 1889, 23 лютого. Як зазначав згодом І. Франко,

«учений розсердився на мене і звернув мені рукопис приповідок, жадаючи, щоб я впорядкував його інакше, методом Номиса, і докладно визначив усі Номисові паралелі. Се була задача понад мої сили» («Етнографічний збірник», Львів, 1905, т. 14, с. VI).

Номис – псевдонім Матвія Терентійовича Симонова (1823 – 1901), українського етнографа і фольклориста.

Збірка І. Франка «Галицько-руські народні приповідки» друкувалася у Львові в «Етнографічному збірнику», в т. 10, 16, 23, 24, 27, 28 протягом 1901 – 1910 рр.

У моїй передмові… – її первісна редакція, свого часу надіслана І. Коперницькому, опублікована О. І. Деєм у журналі «Народна творчість і етнографія», 1963, № 2. В «Етнографічному збірнику» вона була надрукована в переробленому вигляді.

Від о. Лещишака маю збірку пісень… – За свідченням І. Франка, 1883 р. він ознайомився із записами лемківських пісень, зробленими священиком Никифором Лещишаком у с. Грибівського повіту, й запропонував йому свою допомогу в підготовці їх до друку. Згодом І. Франко повідомив про це І. Коперницького й на його прохання надіслав до Кракова опрацьовані ним частини збірки Н. Лещишака. Відомості про це (з кількома фактичними неточностями) з’явилися в пресі («Діло», 1889, 13 квітня), у зв’язку з чим Н.Лещишак звернувся з листом до редакції («Діло», 1889, 6 травня), а І. Франко дав відповідні пояснення («Діло», 1889, 9 травня). Див.: «Українське літературознавство», Іван Франко. Статті і матеріали, вип. 5. Львів, 1968, с. 141 – 142.

Надіслана І. Франком збірка Н. Лещишака зберігається в архіві Етнографічного музею в Кракові разом з автографами листів І. Франка до І. Коперницького.

…в збірках Головацького і де Воллана… – Йдеться про фольклорні збірки: Головацький Я. Ф. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М, 1878, ч. 1 – 3; Г. А. де Воллан. Угро-русские народные песни. Спб., 1885.

…організувати наукову екскурсію на Лемківщину. – В листі до І. Франка від 13 січня 1889 р. I. Коперницький сповістив, що антропологічна комісія не має коштів для організації подібних експедицій.

…том à la «Pokucie». – Йдеться про грунтовну працю польського етнографа і фольклориста Оскара Кольберга Pokucie. Obraz etnograficzny, t. 1 – 4. Kraków, 1882 – 1889.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 189 – 191.