Після (не раніше) 21.12.1889 р. До М. П. Драгоманова

Шановний добродію!

Оба Ваші листи одержав, останній сьогодні. Книжки, про котрих висилку Ви говорите, ще не прийшли, та я згори дякую Вам за них, особливо за Köstlin’a. Книжку російську про Марію Діву я маю, – не знаю, чи се та сама, котру Ви шлете, Авдотьї Глинки. Я тепер вліз в отців церкви, перебив отроху Єпіфанія «Contra haereses» – багато там інтересного! – читаю Roscoff’a «Geschichte des Teufels», переглянув «Altfranzösische Bibliothek» і заберусь зараз до Міня «Патрології». Гастона Paris вже дістав, та ще не мав часу прочитати.

Чим більше переглядаю тутешні бібліотеки, тим більше переконуюсь, які великі люки тут по часті легенд, фольклору і історії літератури. Подумайте, що у нас навіть спеціалісти не мають виображення о «Histoire littéraire de la France», так що я думаю сам виписати хоч XXII, XXIII і XXX томи! Мировича нема у нас у Львові ніде, написав я про нього до Вільна до Площанського, та досі не одержав відповіді. Думаю звернутись ще в сій справі до проф. Дашкевича в Києві, котрий один з київських людей хоч відписує на листи. За Тішендорфа й Гофмана буду Вам дуже вдячний, я думав визичити Т[ішендорф]а з бібліотеки пок[ійного] Крашевського з Кракова, та на лист П[авли]ка, написаний перед місяцем, досі нема ніякої відповіді.

З моїми пошукуваннями за рукописними збірниками пісень церковних не маю щастя. Досі удалось мені натрапити лиш на один такий збірник з 1830 р., другий, важний, з 1780 р., є в Перемишлі в бібліотеці капітульній, та чи буду міг дістати його, ще не знаю. Значить, дослідити хоч скільки-небудь докладно хронологію пісень по рукописним збірникам дальше як до 1780 року – неможливо. Ну, та се й не так-то дуже важно. Чи вдасться зробити що-небудь для розслідження авторів (крім голих імен), також дуже сумніваюсь. Значиться, треба буде ограничитись на загальних увагах про склад червоноруської інтелігенції і її життя духове в XVII і XVIII віці.

Пісні я розбирати буду групами: різдвяні, богоявленські, воскресні і т. ін. Говорячи о джерелах, виходити буду завсігди від найближчих: акафістів, прологів, канонів, житій, євангелій і апокрифів, по можності вказуючи на їх літературну історію на Сході й Заході; гімнологію латинську і німецькі та др. пісні церковні я притягати буду до порівняння зрідка, особливо при колядках, де вплив Заходу найвидніший. Інтересно б було зробити екскурсію до польських колядок («пасторалок») і прослідити докладно їх історію літературну. Я вважаю їх обламками західноєвропейської рождественської драми.

Але се, мабуть, затягло би дуже мою роботу, і я, мабуть, ограничуся на тих сказівках, які мені случайно попадуться під руки. Wackernagel’a два перші томи (вони й найважніші для мене) я перебив докладно зараз з самого початку, так само Ebert’a «Geschichte der Literatur des Mittelalters». Купив я Thiersot «Histoire de la chançon populaire en France», де є глава про пісні церковні. Се книжка дуже гарна, і коли б Вам коли була потрібна, то прошу до мене удатися. Книги по історії театру Веселовського й Морозова маю сам, Prölss є в бібліотеці університетській. Митрополита Макарія «Ист[ория] русской церкви» є в Народнім домі, не знаю, чи вся, бачив тільки деякі томи; Голубинського нема зовсім, ну, та се, мабуть, буде лишне.

Я дав сими днями до «Діла» короткий (без цитатів) нарис з деяких глав моєї роботи, головно ж із вступу загального і з глав про коляди. Я списав те, що по дотеперішнім розгляді мені відомо, певно, там буде багато невірного, що прийдеться поправляти, але скелет, думаю, останеться і робітка ся дасть виображення о тім, як бажаю трактувати весь «Богогласник». До поміщення сеї «скороспілки» склонив мене головно перегляд найновішого видання «Богогласника» і ухвала виділу Ставропігії приступити якнайшвидше до нового видання сеї книги; от я й подумав, що треба вказати літературну стійність сих творів, щоб запобігти дальшому, просто ідіотському псуванню їх тексту. Не знаю, чи Ви получаете «Діло», – на всякий спосіб я пришлю Вам відбитку моєї статейки, скоро тільки вийде.

При сій нагоді позвольте спитати Вас, чи Ви вислали з Женеви ті книги, о котрих писали, що висилаєте на моє ім’я («Молодик» і Ціттеля)? Я досі не одержав їх. Коли б не пропали!

До дальшого видання «Літерат[урно]-наук[ової] бібл[іотеки]» я приступлю зараз по новім році. Я, конечно, так, як і досі, буду тягти її своїм коштом, а коли б Ваша ласкаві змога чим-небудь поперти видання, то, звісно, я не від того, але домагатись нічого не буду. Я повисилав деякі свої роботи белетристичні і в Варшаву, і в Росію (до «Русской мысли»), та досі не маю ніякої одповіді. Наразі остається затим тільки «Зоря», в котрій мені обіцялись платити по 15 гульд[енів] за лист друку. Сі гроші я поверну на видавництво, хоч, звісно, багато на них видати не можна. Вашу статтю про релігії і програму фон Гамеля я дам зараз у п’яту книжечку, а по ній дальшу частину споминів. Я думав, що кияни запоможуть хоч трохи виданню таких речей, як «З науки про релігію» і «Спомини», та нема надії, коли Кістяк[івський] поїхав до Харкова.

З газетою («Народ» називається) маємо невеличкий клопіт. Почали ми її друкувати за порадою деяких людей з провінції (головно Даниловича з Коломиї), надіючись, що запомога, про котру Ви писали, поможе нам перетривати якийсь час, поки здобудеться грунт на провінції. Звісно, запомога така найпотрібніша на перший момент, заким ще являться підписчики, а коли, проте, треба платити друкарні. Наразі я позичив дещо.

Ми не знали, що сталось з Вами, що Ви так довго не озивалися, П[авли]к боявся вже, чи Ви не вгнівались. Тепер після Вашого листа ми зовсім спокійні, хоча й просимо, щоб Ви якнайшвидше вислали на руки П-ка хоч 200 фр[анків], щоб було чим покрити кошти на перший місяць. П-к пише Вам також про сю справу, і для того я не буду широко про неї говорити. Скажу тільки, що «Народ» друкується в друкарні ставропігійській; покликуватись там на Вас зовсім не можна, так само, як не можна Вам мати діло прямо з сею друкарнею. Впрочім, ми не розуміємо, для чого Ви сього жадаєте.

Я думаю, що найліпше буде зробити ось як: пришліть тепер 200 фр. на перший місяць. В тім часі збереться дещо підписчиків, і на ті гроші ми будемо видавати, доки стане грошей. Аж коли власні наші фонди вичерпаються, ми оп’ять звернемося до Вас. Нам обіцяно з пов[ітів] Коломийського, Снятинського, Городенського й Косівського 200 підписчиків; коли б нам не з тих повітів, а з усієї Галичини удалось зібрати тільки 300 підписчиків, то вже з них самих (300 × 4 = 1200) було б забезпечене існування газети на цілий рік, а Ваших 1000 фр. остались би як ресурси на слідуючий рік.

Ми (П-к, Кістяк. і я) також застановились над тим, чи не ліпше б видавати брошури, але дійшли до того, що брошури все-таки не те, що газета. Ми обоє з жінкою були за тим, щоб газета була місячна, вже хоч би для того, що всі ми зайняті іншими роботами, а за місяць все-таки можна б краще приготовити матеріал, чим за 2 тижні. Але П-к підніс деякі резони, також важні, за двотижневиком, а так як він сьому ділу голова, то ми й уступили.

Перший н[оме]р зредагований, по-моєму, гарно, мені дуже сподобались статті П-ка о еміграції і «По соймі». Зате я просто встидаюся своєї статті о голоді, та вона вродилась була трохи ліпша, а зробилась поганою страха ради конфіскати. У нас, бачите, прокураторія і суд (по мановенію намісника!) не вірять в голод і конфіскують газети за подавання фактичних звісток о нужді в краю, як за ширений вістей «niepokojących a bezpodstawnych». Чи чували Ви про таке? Просто Delirium des Zeitgeistes, куди тільки поступись! Я написав про се кореспонденційку до «Kraju», та боюсь, що редакція її викине, так як викинула кореспонденцію про наш процес.

З белетристики в 1 н-рі «Народу» буде переклад одного шматка з Гліба Успенського і моє оповідання з жидівського життя. Я сидів між жидами, то й підхопив деякі інтересні факти намагання жидів «до землі», котрі я обробив (з конечності в тюрмі) у віршовій формі. Та, проте, оповідання, думаю, не втратило вірності.

Повстав там у мене також цикл тюремних сонетів, в котрих доволі вірно (свідки – прочі socii doloris) списане життя в тюрмі. Писані вони без огляду на нашу цензуру і тут певне були б сконфісковані. Шкода було б мені лишати їх в теці, тим більше, що тепер вони могли б мати деякий вплив. Через пару місяців у мене, може б, і найшлись гроші на те, щоб видати їх малесенькою книжечкою, всього буде ледве на аркуш друку, а з нотами (потрібними) щонайбільше на півтора. Чи не порадили б Ви мене, до кого б то удатися з сим ділом де-небудь на вольній землі? Як пробу стилю тих сонетів подаю

Вам тут один з них, котрий описує наш перший вхід в тюрму:

Гей, описали нас, немов худобу:

І назву, й вік, і ріст, і всю подобу,

Волосся, очі, зуби, всі приміти, –

Тепер хоч в Відень нас на торг гоніте!

Гей, обшукали нас, немов бандити:

Всі кишені, всю одіж, всю особу,

Ножі, тютюн і гроші й всю оздобу

Забрали, – хоч в турецький рай ведіте!

Ну, от тепер ми чисті!.. Глупі, глупі!

Ножі, оздоби й скарби наші з нами!

Тих вам не взять бандитськими руками.

І розвели нас у апартаменти державні.

Злишні всякі компліменти:

Салон, їдальня, спальня й срач – все вкупі.

Таких штук є у мене около 50, і дорогі вони мені, може, більш як Schmerzenskinder, ніж задля їх справдішньої вартості.

Статей Дегена й Марша ми не маємо. Давно написали до Києва, щоб нам поприсилали, тут вони будуть переложена на німецьке і подані міністрові, та ось уже кілька тижнів минає, а з Києва ні пари, ні духу.

«Правду» з статтями про нас висилаю зараз по висилці сього листа. Висилку «Kurj[era]» також уладжу. Думаю, що найліпше буде, коли я тут заплачу, що буде треба, а вже там ми якось порахуємось. Властиво ж у мене є ще Ваші гроші, прислані ще на весну, от я їх і поверну туди.

Жінка моя висказує щире співчуття з недугою Вашої дочки і просить спитати Вас, що се такого з нею було. Її обслугувала оба рази акушерка, хоч і екзаменована, та майже безграмотна, а все-таки оба рази обійшлось щасливо. Адже ж і в Болгарії родяться люди, як же се так, що аж ученої акушерки треба було, щоб наробила глупостів?

Скобельський, теперішній редактор «Зорі», – також вчитель руської гімназії і чоловік де в чому доволі вчений (він кінчив університет у Відні і занімавсь дипломатикою, палеографією та потроху історією штуки), тільки що дуже прибитий біднотою, відбивсь від роботи і від товариства. Відповідь «Правді» він спалив (казав мені) з поручения «громади», котра, довідавшись, що має бути ревізія судова, казала б то йому всякі папери попалити. «Я навіть не читав, що там було написано, – сказав він мені. – Сказали спалити, й я спалив».

Ну, розписався, пора й кінчити. Жінка моя кланяється Вам, обоє поздоровляємо Вашу дочку й внука.

Іван Франко.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 308 – 312.

Датується за змістом на підставі згадки про лист М. Драгоманова від 21 грудня 1889 р.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1405).

Оба Ваші листи одержав… – листи М. Драгоманова до І. Франка від 25 листопада і 21 грудня 1889 (Матеріали, с. 305-308).

…дякую Вам за них, особливо за Köstlin’а. – Йдеться про книжку: Köstlin A. Geschichte des christlichen Gottesdienstes.

Книжку російську про Марію Діву я маю… – Глинка Авдотья. Жизнь пресвятыя девы богородицы. Из книг Четьи-Минеи. М., 1869. Зберігається в бібліотеці I. Франка, № 2504.

Єпіфанія «Contra haereses» – Єпіфаній Кіпрський (310/338 – 403), ранньохристиянський богослов-догматист, автор праць, спрямованих проти церковний єресей і розколів («Панарій» та ін.).

…читаю Roscoff’а… – Роскоф Георг-Густав (1814 – 1889), протестантський богослов, професор у Відні. Йдеться про його працю «Geschichte des Teufels» (Wien, 1869).

…заберусь зараз до Міня «Патрології». – Жан-Поль Мінь (1800 – 1875), французький богослов, видавець творів християнських авторів античності і середньовіччя. Його багатотомне видання «Patrologiae cursus completus» вийшло в світ у Парижі в 1850 – 70-х роках у двох серіях – латинській і грецькій.

Гастона Paris вже дістав… – Йдеться про книжку: Paris Gaston. La poésie au moyen âge. Paris, 1887. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1793.

Мировича нема у нас у Львові ніде… – Йдеться про вид.: Мирович Н. Библиографическое и историко-литературное исследование о богогласнике. Вильно, 1876. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1367.

Площанський Венедикт Михайлович (1834 – 1902) – український громадський і літературний діяч москвофільського напряму в Галичині; в той час жив у Вільно.

За Тішендорфа й Гофмана буду Вам дуже вдячний… – Йдеться про кн.: Tischendorf C. Evangelia apocrypha. Lipsiae, 1853. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 4162; Hoffmann R. Das Leben Jesu nach den Apokryphen. Leipzig, 1851: M. Драгоманов обіцяв надіслати їх І. Франкові.

Wackernagel’a два перші томи… – Wackernagel F. Das deutsche Kirchenlied von der ältesten Zeit bis zum Anfang des XVII Jahrhunderts, 1864 – 1877.

…так само Ebert’a… – Йдеться про кн.: Ebert A. Allgemeine Geschichte der Literatur des Mittelalters im Abendlande bis zum Beginne des XI Jahrhunderts, B. 1. Leipzig, 1889.

Купив я Thiersot… – Thiersot Julian. Histoire de la chançon populaire en France. Paris, 1889. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 127.

…книги по історії театру Веселовського й Морозова… – Веселовский Алексей. Старинный театр в Европе. Исторические очерки. М., 1870; Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 358; Морозов П.О. История русского театра до половины XVIII столетия. Спб., 1889. Зберігається в бібліотеці I. Франка, № 1670.

Митрополита Макарія «Истории русской церкви»… – Макарій (Михайло Петрович Булгаков; 1816 – 1882), російський богослов та історик церкви.

Голубинського нема зовсім… – Євген Євстигнеєвич Голубинський (1834 – 1914), російський історик церкви. Йдеться про його працю «История русской церкви», т. 1 – 2. М., 1880 – 1882.

Я дав сими днями до «Діла» короткий (без цитатів) нарис з деяких глав моєї роботи… – Нарис опубліковано в газеті «Діло», 1889, 25 грудня; 1890, 4 січня, і окремою відбиткою: Франко І. Наші коляди. Львів, 1890.

…книги, о котрих писали, що висилаєте на моє ім’я («Молодик» і Ціттеля)? – Йдеться про альманах «Молодик на 1843 год», Харків, 1843. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1280; та кн.: Zittel Emil. Bibelkunde. Karlsruhe, 1882. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 1651.

Я повисилав деякі свої роботи белетристичні і в Варшаву, і в Росію (до «Русской мысли»)… – Можливо, йдеться про «Казку про Добробит», опубліковану на початку 1890 р. в польському перекладі в газеті «Głos», 1890, 11 січня, та окремою відбиткою: Franko I. Bajka o dobrobycie. Warszawa, 1890. В журналі «Русская мысль» твори I. Франка не друкувалися.

Вашу статтю про релігії… – Стаття М. Драгоманова «Наука теологічна в Західній Європі», опублікована в п’ятому випуску Франкової «Літературно-наукової бібліотеки» (Львів, 1890).

…Кістяківський поїхав до Харкова. – Йдеться про Богдана Кістяківського.

…Даниловича з Коломиї… – Мова йде про лист Северина Даниловича до М. Павлика від 2 грудня 1889 р. у справі видання «Народу» (див.: Переписка, т. 5, с. 401 – 402).

…запомога, про котру Ви писали… – В листі до М. Павлика від 21 грудня 1889 р. М. Драгоманов писав:

«Коли Ви беретесь видавати газету, то я плачу за неї в типографію в квоті 1000 франків. Таке можете сказати в типографії, а я висилатиму долю щомісяця» (Переписка, т. 5, с. 409).

Павлик пише Вам також про сю справу… – Йдеться про лист М. Павлика до М. Драгоманова від 27 – 28 грудня 1889 р. з проханням надіслати обіцяну грошову субсидію на видання газети «Народ» (Переписка, т. 45, с. 411 – 413).

…статті П[авли]ка… – Павлик М. Про еміграцію наших людей; По соймі («Народ», 1890, № 1).

…я просто встидаюся своєї статті о голоді… – Можливо, йдеться про статтю за підписом «Д». «Як жиєся селянам-хліборобам у Галичині?» («Народ», 1890, № 1).

…переклад одного шматка з Гліба Успенського і моє оповідання з жидівського життя. – Йдеться про перекладене М. Павликом оповідання Гл. Успенського «Народна совість» та вірш І. Франка «У цадика (оповідання жидівки)» («Народ», 1890, № 1).

Повстав там у мене також цикл тюремних сонетів… – Ці твори окремим виданням на той час не були надруковані. Вперше опубліковані в другому виданні збірки «З вершин і низин» (Львів, 1893).

Статей Дегена й Марша ми не маємо. – Йдеться про статті: Деген С. Письмо в редакцию («Киевлянин», 1889, 19 листопада); Маршинский А. Приключения русского в Галиции («Киевское слово», 1889, 25 листопада), згадані I. Франком у його замітці «Wspomnienia z Galicji» («Kurjer Lwowski», 1889, 12 грудня).

Скобельський Петро (1849 – 1912) – український педагог і громадський діяч «народовського» напряму, редактор «Зорі» в 1889 – 1890 рр.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 224 – 229.