27.04.1889 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

Лист Ваш одержав ураз із приложеними в ньому додатками, листами Жел[ехівського] і 2 гульд[енами]. Спішу одповісти Вам на Ваш лист.

Поперед усього: на поправки Ваші згоджуюсь. Текст Вашої пісні вложу в текст споминів, а не в додаток. Кіст[яківського] видрукую цілого, а про Руд[анського] випущу уступ про пропажу всієї «». Щодо шпильки укр[аїнцям], то, конечно, я й мав на думці тільки пропущення згадки про Шевченка, а про пісні народні так і останеться.

З України на Ваші спомини досі ніхто не обізвався толком. Симпатично віднісся до них тільки Познанський, та й то не сказав про них нічого виразного, а тільки виписав 10 екземплярів. Ну, і за се спасибі, а то досі на Україну з моєї «Бібліот[еки]» пішли тільки ті книжечки, котрі я задармо посилаю. З Києва написав про неї два слова Трегубов, та й то виразно обминаючи Вашу книжечку, про котру каже, що вона, мабуть, в Галичині не буде нікому інтересна. А в Галичині тим часом (не щитаючи пересланих Вам екз[емплярів]) розійшлось 260 екз. (заплачено за 70). Сі цифри, здається, найліпше говорять о тім, що книжечка інтересна для галичан.

Розпочатий лист сей пролежав недокінченим цілі два тижні, а тепер кінчу його і сумарично розкажу про те, що тим часом сталось. «Своб[одную] Рос[сию]» конфіскував на коморі поліцейський. Я думаю, що суд не затвердить конфіскати, а коли затвердить, то буду домагатися явної розправи. Я вже говорив про те з Олесницьким, і він згоджується стати до розправи. Кошту наразі не буде ніякого. А галас в газетах постараємось зробити.

Ваша стаття в «Kurj[eri] Lw[owskim]» перервалась була задля ради державної, а тепер іде далі і на слідуючім тижні скінчиться. Мізерну замітку в «W[olnym] p[olskim] s[łowie]» читав, та на неї тут ніхто не звернув уваги, так, як «W. p. s.» взагалі тут не має ніякого значення. Листи Желех[івського] я друкую як додаток до другого вип[уску] Ваших «Споминів». Давайте такі додатки й дальше. Другий лист Жел[ехівського] дуже інтересний не по поглядам, а по фактичному матеріалу.

Я не посилав Вам коректури з другої книжечки для того, що не хотів занадто опізнювати її вихід, тим більше, що друкарня не могла настарчити шрифту і друкувала по пів-аркуша, та й то, зложивши один пів-аркуш, треба було ждати, аж його видрукують і розберуть, то тоді зачинали далі складати. Книжечка, впрочім, і досі ще не вийшла.

Прошу Вас прислати швидко переднє слово до релігійних статей, котрі я хочу пустити як п’яту книжечку за май. Будьте ласкаві також сповістити мене, коли пришлете третю главу своїх споминів? Я думав би пустити її на 8-му книжечку (в августі), бо хотів би після релігії підпустити трохи белетристики (вірші Самійленка з Києва) і, може, також відчит Партицького про «» Шевч[енка]. Він прислав було мені те, що читав, але воно дуже слабе, і я звернув йому, поробивши деякі уваги. Він обіщавсь переробити, та не знаю, як воно вийде.

Про вибори я дізнаюсь тільки з газет, так як і Ви. Не знаю, чи получаете Ви нашу мужицьку газетину польську «Przyjaciel ludu» (видає Вислоух, той, що видавав «Przegląd spo[leczny]»), та я, та ще один чоловічок з редакції «Kurj[era] Lw[owskiego]». Тут вона страшно псує кров полякам, сиплються доноси в пресі («Przegląd») і в поліцію, а вчора навіть зроблено ревізію у Висл[оуха], «celem wytoczenia procesu karnego», а за що – не знати. Се так, як коли б хтось сказав Вам, дай-ко, я пошукаю у тебе, бо мені треба найти що-небудь для виточення тобі процесу. Забрали листи Брандеса, Мілковського, Гудена і т. і. фігур.

Чи є надія на правильне виходження «Своб. России»? Дуже б добре було, якби хоч сього літа вона виходила, коли багато росіян поїде на паризьку виставу і можна буде хоч сяк-так передавати її в Росію. Я не маю тепер ніяких доріг в Росію, а властиво були би, якби було кому за границею відбирати пакети. Впрочім, невеличкими пакетами можна би час від часу переслати в конвертах, котрі б добрий чоловік подавав на пошту за границею, в Росії. Для того добре було б, якби Ви друкували її на тонкому папері, як колись «В[ольное] слово», тільки на білому. Присилати могли б так, що напр. 10 екз. зброшу[ру]вати разом, а на початку і на кінці дати окладку якого-небудь (такого ж формату) французького журналу (якої-небудь «Revue scientifique») і слати під бандероллю.

Впрочім, коли конфіскати 1-го н[оме]ра не затвердять в суді, то можна буде прислати на мої руки хоч цілу скриню, я радо приймусь по мірі оказій і змоги пересилати в Росію, а дещо розширити і в Галичині. Грошей не присилайте ніяких. З Ваших 20 фр[анків] я виручив 9 г[ульденів] 52 ц[енти], за телеграму дав 69 центів, – решта остається у мене до Вашого розпорядку. По случаю переїзду українців і всяких росіян через Львів я просив би Вас також прислати мені (все під бандеролями) по кілька екземплярів женевських видань («Громади», «Листка», «Пісень», відтисків з «В. слова», «»).

Вийшов мій Вишенський у «К[иевской] стар[ине]», та з такими блудами друкарськими і навіть з пропусками цілих строк, що аж сумно. Я послав цілу картку поправок, може, у відбитці поправлять.

Між хламом, котрий був присланий на виставу Ставропігійську, а Петрушевичем не допущений до вистави, я найшов повний текст рукописний одної містерії на страсті Христові («Dialogus de passione Christi») в рукописі з р. 1670. Пролог польський, а драма (в 5 сценах) віршем руським, макаронічним (мішанина польського, народно-руського і трохи церковного). Річ зовсім відмінна від «Драми страстей господніх», і радше можна б її назвати «Терпіннями Марії», ніж Христа. Я послав текст з невеличкою передмовою до «К. стар.». Інтересно, що Христос і Марія в драмі представлені чисто по-людськи.

Зміст драми такий: являється ангел з «келехом», в котрім містяться муки Христові, і бідкається, що він, «нендзний ангел», мусить дати сей келих Христу. Стрічає його Марія, він зразу не пізнає її і питає, чи не знає вона Христа. Марія хоче взяти від нього келих, говорячи йому, що Христос – її син і що вона має його «в своїх нутрностех». Ангел делікатно виказує їй побожну брехню сих слів і не хоче дати келиха. Далі стрічає ангел Христа, котрий зразу накидається на нього з закидами, бачить в його поступку (подаванні келиха) ребелію і не хоче брати келиха, нарікаючи на людей, ангелів і на бога, що завзялись на його згубу. Вже сконфужений ангел хоче вертати з келихом, коли втім з пекла даються чути ридання праведників, і Христос бере келих, щоб їх визволити.

Являється Марія, плаче над Христом (доволі поетично, в тон голосіння народного), просить, щоб дав їй напитись з келиха, а коли Христос на се не пристає, іде з ним разом під хрест. Досі агірували люди, тепер ідуть абстракта. Виходить Серце Марії і, як другий Річард III у Шекспіра, просить меча, щоб увільнити Христа від муки. На те входить Окруценство і подає Серцю меч, але не рукояткою, але вістрям, а коли Серце против того ремонструє, Окруценство прошпигує його вістрям – оповіданням про муки Христові. Кінчиться драма діалогом між Вірою, Надією і Любвою а Церквою, облюбленицею Христовою і дуже інтересним гімном Церкви до Христа.

Кінчу сей лист, засилаючи Вам щире поздоровлення. Жінка моя Вам кланяється.

Ів. Франко.

Львів, ул. Зиблікевича, 10. 27/4 89

Р. S. «Недоразумения» будуть друковані в «К. стар.». Я підписав їх В. М. С., та редакція хоче знати настоящу фамілію автора.

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 293 – 295.

Початок листа датується за змістом (згадка в тексті: «Розпочатий лист сей пролежав недокінченим цілі два тижні, а тепер кінчу його…»).

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1400).

Лист Ваш одержав ураз із приложеними в ньому додатками… – Лист М. Драгоманова до І. Франка»ід 21 квітня 1889 р. з додатками до «Австро-руських споминів».

…листами Желехівського… – Три листи Є. Желехівського до М. Драгоманова від 15 березня 1872 р., 17 жовтня 1872 р., 11 лютого 1873 р. опубліковано в додатку до другої частини «Австро-руських споминів» М. Драгоманова (Львів, 1889, с. 117 – 150).

Желехівський Євген (1844 – 1885) – український педагог і лексикограф.

Текст Вашої пісні вложу в текст споминів, а не в додаток. – Вірш М. Драгоманова «Поклик до братів-слов’ян» опублікований у другій частині «Австро-руських споминів» (с. 84 – 87).

«Свободную Россию» конфіскував на коморі поліцейський. – Йдеться про надіслані І. Франкові М. Драгомановим 13 квітня 1889 р. 30 примірників журналу «Свободная Россия» з проханням допомогти поширити їх у Росії. В листі від 21 квітня 1889 р. М. Драгоманов обурювався цією незаконною конфіскацією і вимагав, щоб І. Франко розпочав з цього приводу судовий процес (Матеріали, с. 202 – 293).

Ваша стаття в «Кurj[erі] Lw[owskim]» перервалась була задля ради державної . – Стаття М. Драгоманова «Z dziejów liberalizmu w Rosji», друкування якої припинилося в зв’язку з публікацією звітів про засідання австрійського парламенту.

Мізерну замітку в «W[olnym] p[olskim] s[łоwie] читав… – Йдеться про відгук З. Мілковського на статтю М. Драгоманова, вміщений у польській емігрантській газеті «Wolne słowo polskie».

…хотів би… підпустити трохи белетристики (вірші Самійленка з Києва)… – В «Літературно-науковій бібліотеці» збірка В. Самійленка не вийшла. В Галичині його вірші публікувалися в періодичній пресі та альманахах; окремим виданням вийшли з передмовою І. Франка: Самійленко В. Україні. Збірка поезій 1885 – 1906 років. Львів, 1906. Зберігається в бібліотеці І. Франка, № 2731.

…нашу мужицьку газетину польську «Przyjaciel ludu»… – польська двотижнева газета демократичного напряму, орган селянської партії. Засновником і редактором (до 1902 р.) був К. Вислоух. Виходила у Львові в 1889 – 1902 рр., у Кракові в 1903 – 1914, 1919 – 1933 рр.

Мілковський Зигмунт (1824 – 1915) – польський письменник і громадський діяч, друкувався під псевдонімом «Томаш Єж».

Я послав текст з невеличкою передмовою до «К[иевской] стар[ины]». – «Мистерия страстей Христовых» надрукована з вступною заміткою І. Франка в журналі «Киевская старина», 1891, кн. 4.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 204 – 208.