7.05.1889 р. До М. П. Драгоманова

Вельмишановний добродію!

З нотками до Вашого «Лібералізму» вийшла ось яка халепа. Редакція налягала на мене, щоб я кінчив якнайшвидше, поки почнеться рада державна, бо тоді не буде місця, і я мусив пропустити дві-три нотки, щоб швидше скінчити текст. Нотку про земства я в передруку додав, а нотку (дуже інтересну) про якобінство задля поспіху забув додати, і прийдеться долучити її на кінці перед Вашим postscriptum’ом.

Мені дуже прикро, що так воно вийшло, але якби Ви знали, кілько мені прийшлось задля Вашої праці перенести нарікання – не на її зміст, а на довготу, – то, може, хоч трохи лагідніше судили б мою провину. Додаток Ваш іде також в «Kurj[eri]», хоч прийшлось розірвати його на два н[оме]ри. Похибки в передруку деякі поправлені мною, а деякі (як з «Молодой Россией», де мене попутала інтерпункція) поправлю; з «разночинцами» мені трохи встидно, але на моє усправедливлення скажу хіба тільки, що й жінка моя не знала докладно, що воно таке. Листа М. Буч[инського], про котрий Ви згадуєте, у мене нема, мусили Ви забути приложити його. Так само я нічого не знаю про увагу, яку Ви мали до нього приложити. Та з погляду на те, що друга частина Ваших споминів вийшла більш чим у двоє ширше першої і що пора випускати її у світ, я прошу Вас стриматись з листом Буч. і з увагою до дальшої частини, хоч, може, вона там і не так буде до речі. Та такі додатки, де б вони не були пришпилені, ніде не тратять своєї вартості.

З «Правдою» у мене вийшло таке, що я рішивсь остаточно плюнути на неї і не заглядати туди хіба для полеміки. В політичнім огляді VI (шевченківського) н[оме]ра проспівав Кон[иський] вічную пам’ять панславізмові та космополітизмові у Росії, а далі кинувся (по поводу львівського студентського руху) навчати й руську молодіж у Галичині, щоб цуралася космополітизму і теорій, а кланялась своєму богу і своїй землі та держалася принципу: «перше жити, а потому філософувати».

Я написав задля того лист до ред[акції] «Правди», запитуючи її, що вона розуміє під космополітизмом, і виказуючи, що космополітизм такий, як вони його розуміють, т. є. вискочення з усяких національних рамок, вже по їх власним теоріям о народності є нісенітниця. З другого боку, я вказав, що для нашої молодежі, котра проходить гімназії й університет, не раз не чувши навіть імен Данте й Шекспіра в школі, не вміючи відрізнити нервів від жил і т. і. (я знав таких докторів права), повинна іменно на університеті набиратися якнайбільше теорій, абстрактного і всякого другого знання, що се для неї іменно пора філософування, вироблювання загальнолюдських ідеалів і поглядів, з котрих опісля в практичнім житті, затисненім тисячними обставинами, прийдеться черпати. Надто вказав я на моральну гниль, яка лежить в проповіді на тему «перш жити, а потім філософувати», згадуючи, що є такі філософії-ідеали, супроти котрих життя само малу має вартість.

Лист сей писаний був від моєї особи, але молодіж, котрій я його показав, вповні на нього згодилася і навіть послала з нього відпис до краківського «Ogniska» в своїм імені. Редакція «Правди» узнала його (vide переписка посліднього н[оме]ра) неприличним по тону (хоч там нічогісінького такого не було), а молодежі, котра від себе написала лист, домагаючись пояснення про космополітизм, відповіла показом на Вашу програмову статтю! Се таке свинство, котрому рівне найдеться хіба в тім самім VII н-рі, де редакція, друкуючи лист Навроцького (захований мною від затрати, бо пок[ійний] Барвінський, порвавши його, кинув був до коша, де я підібрав шматки і списав з них копію), подала початок і кінцеву фразу, а саме головне – нарис програми політичної, дуже інтересний! – відложила собі до ліпшої нагоди, т. є. ad calendas graecas. Чогось подібного я ніколи не допускав, і се, по-моєму, вистарчає вповні, щоб вийти з такої хати і обтрясти порох з своїх чобіт.

Прилагаю Вам лист Качали, писаний до редакції «Друга», може, він придасться Вам для споминок. Добре б було його пришпилити в додатки, коли взнаєте за річ потрібну. На всякий спосіб буду просив о зворот оригіналу, бо то власність Мандичевського.

«Walky klas» ані «Na dziś» не читав.

Жінка моя щиро Вам кланяється. Діти здорові. Ми обоє сими днями були в Нагуєвичах. Жінка з початком юня вибереться туди з дітьми на все літо. Я, може, вирвусь на який місяць в гори, щоб віддихнути, а то чисто оглупів при газетярськім кераті.

Кланяюсь Вам і поздравляю.

Ваш Іван Франко.

Львів, ул. Зиблік[евича], ч[исло] 10. 7/5 1889

Р. S. Сьогодні дістав з суду затвердження конфіскати «Свободной России» за «забурення публічного спокою через захвалювання вчинків законом заборонених і через намагання до насильної зміни уряду в Росії». Завтра поговорю про се діло з Олесницьким.

Ів. Фр.

Споминки Богдановича купив для Вас і вишлю враз із 2 ч[астиною] «Споминів».

Примітки

Вперше надруковано: Матеріали для культурної й громадської історії Західної України, т. 1, Листування І. Франка і М. Драгоманова. К., 1928, с. 296 – 298.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 1401).

З нотками до Вашого «Лібералізму»… – Йдеться про доповнення М. Драгоманова до його статті «Z dziejów liberalizmu w Rosji», надіслані І. Франкові в листі від 2 травня 1889 р. (Матеріали, с. 295 – 296) й надруковані під заголовком «Ziemstwa rosyjskie i polacy» («Kurjer Lwowski», 1889, 8 травня, та 1889, 9 травня).

В політичнім огляді VI (Шевченківського) номера проспівав Кониський вічную пам’ять панславізмові та космополітизмові в Росії… – Замітка «Сучасна хроніка», вміщена (без підпису) в «Правді», 1889, вип. 4.

…я написав задля того лист до ред[акції] «Правди»… – Відкритий лист до редакції «Правди» «Кому за се сором?» вміщено за підписом «Один з молодежі» в краківському журналі «Ognisko», 1889, № 1, с. 6 – 7; передруковано у статті М. Возняка «Драгоманов у відновленій «Правді» (За сто літ, кн. 6, К., 1930).

Редакція «Правди» узнала його… неприличним… – Відповідь «Авторові листа до редакції «Правди» вміщено під рубрикою «Переписка редакції» на обкладинці «Правди» (1889, вип. 7).

Се таке свинство, котрому рівне найдеться хіба в тім самім VII н[оме]рі. – Йдеться про неповну публікацію листа В. Навроцького до В. Барвінського від 16 січня 1879 р. з позначкою від редакції: «Кінець листа надрукуємо при іншій нагоді» («Правда», 1889, вип. 8).

«Walki klas» ani «Na dziś» не читав. – Йдеться про третю книжку журналу «Walka klas», органу «міжнародної соціалістичної партії» (виходив у Женеві), третій і четвертий випуски краківського періодичного збірника «Na dziś».

Споминки Богдановича купив для Вас… – Йдеться про спогади учасника польського повстання 1863 р. і революційного народницького руху в Росії Флоріана Богдановича, написані ним після відбуття карійської каторги: Bohdanowicz F. Wspomnienia więźnia (1876 – 1885). Lwów, 1888.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 49, с. 208 – 210.