27.11.1895 р. До Ярослава Врхліцького

Wielce Szanowny Panie Profesorze!

Nie mając pewności, czy Szanowny Pan tak dobrze włada językiem ruskim, jak, nie wątpią, włada polskim, ośmielam się w tym języku – nie mogąc po czesku – napisać do Szanownego Pana kilka słów w sprawie mego referatu o przekładach Szewczenki na język czeski. Chociaż jak głęboko odczułem zaszczyt, jaki mię spotkał przez to, że tak szanowna Instytucja, jak Akademia czeska, przydzieliła mi ten referat, mimo to – mea culpa – opóźniłem się bardzo z jego przygotowaniem, zajęty różnorodnymi pracami, a jeszcze bardziej kłopotami, które odbierały ochotę do pracy.

Obecnie, przygotowawszy referat, rad bym uczynić co mogę w tym celu, by naród czeski pod firmą Akademji otrzymał wybór poezyi Szewczenki taki, któryby podawał pełną i wszechstronną charakterystykę naszego największego poety i w przekładzie godnym tego poety. O ile się przekonałem z przedłożonych mi przekładów, panna Jesieńska ma talent niepośledni; dobrze jej się udają rzeczy liryczne i w nastroju miękkim (żeńskim); w rzeczach, gdzie widać więcej hartu, siły lub głębszą myśl filozoficzną, przekłady jej są słabsze, a czasem zupełnie nieudatne; tutaj lepiej tłumaczy prof. Kolarz, wogóle tłumacz bardzo niewysokiej próby, o żadnym talencie poetyckim.

Plan antologii Szewczenkowskiej, jaką sobie wyobrażam odpowiednią dla Czechów, wyłożyłem w początku mego referatu. Sądzę, że dla wykonania tego planu możnaby pozyskać i pannę Jesieńską i prof. Kolarza i może jeszcze kogo. Przed oddaniem do druku, a po dokonaniu nowych przekładów i przeróbek w przekładach obecnych, na które wskazałem szczegółowo w moim referacie, prosiłbym bardzo przysłać mi jeszcze raz rękopis dla przejrzenia. Uczynię to całkiem bezinteresownie i w jak najkrótszym czasie – na to daję słowo.

Chodziłoby jeszcze o życiorys, o charakterystykę poety i jego utworów. Takiego krótkiego życiorysu, jaki jest na wstępie obu przekładów, drukować nie można. Jeżeliby Akademia nie znalazła kogo lepszego dla napisania takiego wstępu, podjąłbym się sam tej pracy, ograniczając się do rozmiaru, jakiby mi wskazała Akademja – myślę, że więcej jak 1 – 1½ arkusza druku nie byłoby potrzeba, jeżeliby Akademia zgodziła się na moją ofertę, w takim razie prosiłbym zawiadomić mię, na kiedy mam przygotować pracę, w jakim rozmiarze i w jakim języku, któryby najmniej sprawiał trudności przy tłumaczeniu (mogę pisać po rusku, po polsku, po rosyjsku i po niemiecku).

Polecając się łaskawej pamięci Sz[anownego] Pana Profesora kreślę się z głębokim szacunkiem

powolny Iwan Franko.

Lwów dn. 27/ХІ 95. Kastelówka, N 11

Вельмишановний пане професоре!

Не впевнений в тому, чи Ви так добре володієте українською мовою, як, безперечно, володієте польською, насмілююся – не можучи по-чеськи – написати цією мовою до Вас декілька слів у справі моєї доповіді про переклади Шевченка на чеську мову. Хоч як глибоко я зворушений тим, що така поважна установа, як чеська Академія, призначила мені цей реферат, однак – mea culpa – я дуже запізнився з його підготовкою, будучи зайнятий різними працями, а ще більше турботами, які забирали в мене охоту до роботи.

Зараз, підготувавши доповідь, я рад би зробити, що можу, для того щоб чеський народ під вивіскою чеської Академії, одержав такий вибір поезій Шевченка, який давав би повну і всебічну характеристику нашого найбільшого поета, і в перекладі, гідному цього поета. Наскільки я переконався з представлених мені перекладів, панна Єсенська має неабиякий хист, їй добре вдаються ліричні речі і – з м’яким жіночим настроєм; в творах, що містять більше гарту, сили чи глибшої філософської думки, переклади її слабші, а часом зовсім невдалі; тут краще перекладає проф. Коларж, взагалі перекладач дуже невисокого рівня, без жодного поетичного таланту.

План шевченківської антології, яка, на мою думку, була б відповідною для чехів, я виклав на початку моєї доповіді. Думаю, що для здійснення цього плану можна було б залучити і панну Єсенську, і проф. Коларжа, і, може, ще когось. Перед відданням до друку і після виконання нових перекладів і переробок в даних перекладах, на які детально я вказав у моїй доповіді, я дуже просив би прислати мені ще раз рукопис для перегляду. Зроблю це зовсім безкорисливо і якнайскоріше – даю на це слово.

Йшлося б ще про життєпис, про характеристику поета і його творів. Такого короткого життєпису, який є у вступі обох перекладів, друкувати не можна. Якщо б Академія не знайшла нікого кращого для написання такого вступу, я взявся б сам за цю працю, обмежившись таким обсягом, на який мені вказала б Академія. Думаю, що не треба було б більше ніж 1 – ½ друкованого аркуша. Коли б Академія погодилася на мою пропозицію, в такому випадку я просив би повідомити мене, на коли маю підготувати роботу, в яких розмірах і якою мовою, котра викликала б найменше труднощів при перекладі (можу писати по-українськи, по-польськи, по-російськи і по-німецьки).

Віддаюся Вашій ласкавій пам’яті з глибокою пошаною

Іван Франко.

Примітки

В оригіналі друкується вперше.

Вперше надруковано в українському перекладі: «Жовтень», 1956, № 4, с. 83.

Автограф зберігається в Інституті чеської літератури ЧСАН у Празі (Музей Врхліцького).

Подається за фотокопією автографа (ІЛ, ф. 3, № 996).

Врхліцький Ярослав (1853 – 1912) – чеський письменник-класик, редактор «Збірника світової поезії», для якого готувалися переклади Шевченка: Sbornik světové poesie. Taras H. Sevčenko. Vybor básni. Preložila Ružena Jesenská. V Praze, 1900.

Збереглися 2 листи І. Франка до Я. Врхліцького (1895, 1899) і 2 листи Я. Врхліцького до І. Франка (1896). Автографи листів І. Франка зберігаються в Інституті чеської літератури ЧСАН у Празі (музей Я. Врхліцького). Фотокопії – в ІЛ, ф. 3. Автографи листів Я. Врхліцького – в ІЛ, ф. 3.

Єсенська Ружена (1863 – 1940) – чеська письменниця і перекладачка творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки.

Р. Єсенська подала до «Збірника світової поезії» свої переклади поезій Т. Шевченка. Я. Врхліцький дав ці переклади на рецензію чеському письменникові Й. Коларжу. Коларж негативно відгукнувся про переклади Р. Єсенської і запропонував до збірника свої переклади. Тоді Я. Врхліцький надіслав переклади і Єсенської, і Коларжа на рецензію І. Франкові. До збірника пішли переклади, виконані Р. Єсенською.

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 60 – 62.