Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

17.11.1895 р. До А. Ю. Кримського

Львів Львів, 17/ХІ 95. Костелівка, ч. 11

Дорогий друже!

Ви вже, певно, думаєте, що я не на живот, а на смерть загнівався на Вас за критику мого «Вишенського» та й через те й не пишу до Вас. А я, чесне Вам слово даю, і не думав гніватися, знаючи дуже добре, що праця моя, роблена прихапцем, часто з пам’яті, без відповідного книжкового апарату, а головно, без потрібного спокою і концентрації, без нічиєї поради і підмоги (що се значить, Ви, певно, будете знати), не може відповідати вимогам строгої критики.

Коли об чім я жалкував, читаючи Ваші уваги (признатись, досі я не мав навіть часу прочитати їх докладно), так се о тих похвалах, які Ви, наче пластирі на рани, декуди поначіпляли на мою роботу. Ті похвали, для котрих читач у розбираємій праці не бачить достаточної основи, ущерблюють трохи враження, яке робить критика. Звісно, хто схоче ще раз зайнятися Вишенським, той не буде міг оминути Вашої критики. Чи я буду мав час і нагоду вчинити се – дуже сумніваюся. Вишенським займуся хіба частками ще, а власне коли мені вдасться віднайти ще один – кажуть, повний – список його творів, про котрий маю доволі непевну відомість, та на котрий усе-таки ще не трачу надії.

А тепер до наших діл. Я не писав Вам, так як і другим моїм кореспондентам, бувши дуже зайнятий політикою, в котру мене оп’ять зіпхнула брутальна відмова затвердження моєї габілітації. Ви, може, дещо чували про мої німецькі статті о галицьких відносинах, які я напечатав у німецькому журналі «Die Zeit». Я в тім часі перебував також одну кампанію виборчу, кандидуючи на посла до ради державної, і помимо тиску, підкупів, погроз, арештів виборців (у тім числі й мого), все-таки одержав 122 голоси проти 400, оп’ять-таки без ніякої помочі з боку партії руських.

Крім того, я не покидаю й наукової роботи, а власне для 1 тому «Етнографічного збірника», що видає Тов[ариство] ім. Шевченка, я зредагував 25 казок Роздольського, додавши до кожної покажчик паралелів, кільки міг (оп’ять прихапцем, серед десяти інших праць) зібрати. В «Записках» я друкую тепер свою докторську дисертацію про Варлаама і Йоасафа, та переробляю її au fond, користуючися при тім одним доволі старим рукописом, з котрого подаю 10 рисунків і обширні проби тексту. Праця ся, котрої частина друкується в болгарськім «Сборнику за нар[одни] умотвор[ения]», становити буде доволі спору книгу, та над нею треба ще чимало попрацювати.

Крім того, друкується в тов[аристві] Шевч[енка] моя збірка апокрифів (уже є готові 4 аркуші, на котрих напечатані два індекси книг правдивих і ложних, статті про Сатанаїла і бунт ангелів (4 тексти), про рай (2 тексти), про Адама (8 текстів), про потомків Адамових до Ноя (7 текстів) і книга Єноха (передруковано з Попова «Библиогр[афические] материалы»). Більша часть текстів друкована по 2 – 3 рукописам або по порівнянню з друкованими текстами і з доданням варіантів.

Перший том моєї збірки, що обіймати буде апокрифи старозавітні, вже майже приготований до друку. Певна річ, можна б було винайти ще чимало дечого, та се вже нехай зроблять щасливіші від мене. Коли б я смів просити Вас о яку-небудь підмогу в сьому ділі, то просив би ось о що: чи нема там у Рум[янцевському] музеї або в якій іншій збірці рукописів деяких рукописів безсумнівно южноруських (бо тільки такі я беру на увагу для своїх текстів), у котрих би містилися ось які апокрифи: повість про Асенефа і Йосифа (досі ся повість звісна тільки по сербському списку, та цікаво, чи не зайшла як-небудь і до нас?), апокаліпса Ілії (Илійно обавленіе) і літання Ісаії на небо (Восхожденіе Исаиїно).

Першого з них я не стрічав ніде, другий напечатав Попов по старому, здається, болгарському рукопису. У мене нема під рукою важніших описів рукописних збірок, то я й не можу знати, чи не віднайшлись би ті апокрифи в южноруських списках. Якби Ви мали о них відомість, то напишіть, а евентуально постарайтеся о їх відписання для мене; кошт я покрию.

З «Житям і словом» клопіт. Я рішився перервати видання з VI книжкою другого року через те, що воно не оплачується, і я, через два роки, не мавши змоги заробляти поза «Kurjerom Lw[owskim]», з котрого не можу вижити, запутався в довги, з котрих не знаю, як і вибрести. Тим часом люди доброї волі домагаються конче видавати журнал далі. Та що, я доброю волею і добрими словами друкарні ані своїх довгів не поплачу. Значить, нема що й говорити. Що найбільше можна сказати, що коли зголоситься достаточне число охочих на передплату, а евентуально коли б була надія на якусь підмогу, то по році чи по півроці можна б розпочати видання наново.

Жаль, що лишаться непокінчені праці Заневича і Ваша. З Заневича я роблю передрук тільки з останньої частини («Історія знесення панщини») і думаю друкувати сю партію далі осібною книжкою. Що робити з Вашим Фірдоусі? Я думаю, що слід би й його друкувати далі, та не знаю, як би Ви воліли: чи заждати на продовження «Ж. і сл.», котре хто його знає, чи буде, чи ні, чи друкувати зараз же далі в книжці і випустити на світ хоч перший том, аркушів, нпр., 10 – 12, що не так багато б і коштувало. Мій бідний роман так, мабуть, і лишиться фрагментом, бо передруку з нього я не робив.

А чому ж Ви не присилаєте далі Клоустона? Те, що Ви прислали, вже напечатано або зложено. Будьте ласкаві, присилайте далі і то якмога найбільше, щоб по кожнім шматочку не зупиняти друку: се дуже неприємно. Будьте ласкаві зробити так, щоб до кінця сього року ми скінчили передмову з анексами. А може б, поки що на сьому й стати? Жаль, що Клоустонів текст доволі-таки плутаний та несистематичний: і казки, і новели, і фацеції; все durcheinander.

Та Ваші примітки дуже цінні, і я наперед тішуся, що будемо мати книжечку, якої не мають другі слов’янські літератури – і популярну, і пожиточну власне для початкуючих. Жаль, що Ви не подали бібліографії «Bibliotheque des Romans», – я не міг її найти ніде. Доповніть примітки при кінці. За деякі мої додатки Ви чей же не прогніваєтесь; я старався не висувати своєї особи наверх, хіба там, де се було конче потрібно (стор. 79 – 80).

Книжки, про котрі Ви просили в останнім листі («Пересторогу» і «Адельфотес») вишлю Вам завтра; не вислав досі, бо не міг дістати «Адельфотеса». Додаю ще одну статтю Студинського і дещо свого. Натомість просив би я Вас роздобути для мене:

1. Сперанського «Апокрифические евангелия».

2. Васильєва збірку грецьких апокриф[ічних] текстів – забув уже титул.

3. Коли б було можна, той номер «Русского вестника» з р[оку], здається, 1862, де була стаття Тихонравова про «Палею» (докладний цитат є в списку творів Тихонравова). Розвідайте, будьте ласкаві, кільки коштує архім[андрита] Леоніда «Системат[ическое] описание рукописей гр. Уварова»? Липський антикварій Гірземан хоче за нього 80 марок, та мені здається, що в Москві можна б дістати дешевше. Я би мав велику охоту купити, та ціна дуже вже висока.

Посилаю Вам арк. 4 і 5 Клоустона. Цілую Вас і здоровлю.

Ваш Ів. Франко.


Примітки

Вперше надруковано: Франко І. Твори в 20-ти т., т. 20, К., 1956 р., с. 557 – 559.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 3, № 81).

…за критику мого «Вишенського…» – Рецензія А. Кримського на книгу І. Франка «Іван Вишенський і його твори» надрукована в журналі «Киевская старина», 1895, кн. 9, с. 211 – 247; кн. 10, с. 1 – 47 («Иоанн Вишенский, его жизнь и сочинения»).

…мої німецькі статті о галицьких відносинах… – цикл статей І. Франка у віденському тижневику «Die Zeit» (1895) про українсько-польські відносини в Галичині і про становите селянства: «Die jüngste galizische Wahl» (№ 50), «Die Bauernbewegung in Galizien» (N 51), «Galizische Wahlen» (N 53).

…перебував також одну кампанію виборчу… – У 1895 р. кандидатуру І. Франка було висунуто під час виборів до державної ради (австрійського парламенту), але внаслідок урядового терору і виборчих махінацій його не було обрано послом.

«Етнографічний збірник» – неперіодичний збірник фольклорних і етнографічних матеріалів. Видавала Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка з 1895 до 1929 р., тт. 1 – 40.

…зредагував 25 казок Роздольського – «Галицькі народні казки (впорядкував і порівняння додав Іван Франко)». – «Етнографічний збірник», т. 1. Львів, 1895, с. 1 – 120.

…користуючись при тім одним доволі старим рукописом… – Рукописом «Крехівської Палеї» XVI ст.

Праця ся, котрої частина друкується в болгарськім «Сборнику за нар[одни] умотвор[ення]… – «Притчата за еднорога и нейният български вариант». – «Сборник за пародии умотпореиия, наука и книжнина»; кн. 13. София, 1896, с. 570 – 620, і окремий відбиток.

…книга Єноха… – Російський філолог і бібліограф А. М. Попов (1841 – 1881) надрукував текст апокрифа про Єноха, знайдений ним у рукописній збірці полтавського ігумена Геннадія з 1679 р. Попов А. Н. Библиографические материалы, вып. II – VIІ. M., 1880, с. 89 – 139.

За деякі мої додатки Ви чей же не прогніваєтесь… – До перекладу книжки В. А. Клоустона І. Франко додав короткий переказ української казки про діда, бабу, муку й макогін (с. 79 – 80).

«Пересторога» і «Адельфотес…» – праці К. Студинського: «Пересторога» – літературний пам’ятник початку XVII ст.» (Львів, 1895) і «Адельфотес» граматика, видана у Львові в р. 1591. «Студія літературно-язикова». – ЗНТШ, т. 7, 1895, кн. 3, с. 1 – 41 (є окремий відбиток).

Додаю ще одну статтю Студинського… – рецензію К. Студинського в журналі «Правда» (1895, т. XXVI) «Причинки до історії унії. Критичні замітки на розвідку Івана Франка п[ід] з[аголовком] «Z dziejów Synodu Brzeskiego, 1596», надрук. в «Kwartalniku historysznym», 1895, річ. IX, кн. 1, і окремо.

…Сперанського «Апокрифические євангеліїя…» – книгу М. Н. Сперанського «Славянские апокрифические евангелия» (М., 1895).

Васильєва збірку грецьких апокрифічних текстів – Йдеться про видання «Anecdota Graeco-byzantina. Paris. Coleegit, degessit, recensuit» (Москва, 1893).

«Русский вестник» – російський літературний і політичний журнал, який виходив 1856 – 1906 рр. у Москві й Петербурзі. В перші роки видання мав помірковано-ліберальний напрям, згодом перейшов на реакційні позиції.

…стаття Тихонравова про «Палею» – стаття-рецензія російського літературознавця, професора Московського університету, академіка Миколи Савича Тихонравова (1832 – 1893) на третій випуск «Памятников русской литературы», виданих Григорієм Кушелевим-Безбородко в журналі «Русский вестник», 1862, № 1, с. 415 – 427.

…архім[андрита] Леоніда «Систематическое описание рукописей гр. Уварова». – Систематическое описание славяно-российских рукописей собрания графа А. С. Уварова. В 4-х част. М., 1893 – 1894, складене архімандритом Леонідом (Л. О. Кавеліним, 1822 – 1891).

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1986 р., т. 50, с. 57 – 60.