«Не починать, чого зробить не можна…»

Іван Франко

Не починать, чого зробить не можна, –

се перший знак ума;

звершити до кінця, що розпочате, –

се другий знак ума.

Навіть той милосердя не має,

хто шкідливії тварі вбиває,

тих же муки пекельнії ждуть,

котрі твар пожиточну уб’ють.

Не вбивати – се перша з чеснот –

так праведні вчили;

навіть вошей і блощиць не вбивати,

бо й їм життя миле.

Хто дерево зітне, хто худобину вб’є,

хто руки обагрить, живую кров проллє,

чи ж може той ввійти у рай той вольний.

А для кого ж тоді огонь пекольний?

Чиє життя без добрих діл проходить,

той наче міх ковальський є,

хоч дихає й боками робить,

та не жиє.

Покинь одного для родини,

покинь родину для громади,

покинь громаду для краю,

покинь життя і все для правди.

Гадюка вбива своїм зубом затрутим,

слон ступнем отаким, як кофар,

зрадивець вбиває поклоном низеньким,

усміхом своїм вб’є цар.

Примітки

Вперше надруковані М. Возняком у журн. «Вітчизна», 1946, № 5, с. 178 – 179, під назвою «Тюремні чернетки Івана Франка».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 410 – 411.