«Ні, вдуріти доведеться…»

Іван Франко

Ні, вдуріти доведеться,

роком кождий миг стається,

дні повзуть важкі, німі

із неволі у тюрмі.

Діла, праці, хоч би злуди,

щоб не ритись в власній груди,

щоб забуть невольний стан,

не ятрити давніх ран.

Чарівнице злотокрила,

пісне ніжна, пісне мила,

ти візьми мя, не лиши,

в край чудовий занеси!

В край чудовий, в край казочний,

де бездонний, непорочний

сяє і смієсь блакіт,

в чистий, ясний, кращий світ.

Під блакітом тим іскристим

ллєсь життя ключем пречистим,

в жилах кров кипуча гра,

сила груди розпира.

Бог з сівнею полем ходить,

в краю розум верховодить,

дух геройський підліта,

а царює красота..

А хоч гряне зло, мов тучі,

пасті розніме гадючі,

то найдесь герой як стій,

що за край постоїть свій.

Всяке зле чи добре діло,

хоч як скрито б не сиділо,

там усе на світ зійде

і заплату ізнайде.

Хоч часом наляже горе,

кривда правду переборе,

підла зрада під кінець

царський осяга вінець,

щира вірність у кайданах

або в полі в лютих ранах –

не лякайтесь: вся біда

тільки проба і луда.

Ще в останній крайній хвили

встане правда із могили

сильна, юна, злу на страх

і розсипле зло на прах.

Час, простір, замки могильні

против неї всі безсильні,

бо вони є сила та,

що всім світом оберта.

Мов змія, що в хвіст кусаєсь,

з неї виплив, в ню вливаєсь

вічний сил плідних потік,

дух, природа, чоловік.

В єдності живій з собою

три могучі сили ті

подають собі чергою

з рук у руки золоті

кубки з вічно молодою

всецілющою водою.

Не опреться тій воді,

вічно юній правді щирій,

ані зрада у порфірі,

ні брехня у чорній рясі,

в медоплинних слів прикрасі,

ані військо незчисленне,

ані навіть те страшенне

смерті лезвіє студене

в казці, в казці nota bene.

27/9

Примітки

Вперше надруковано М. Возняком у журн. «Вітчизна», 1946, № 5, с. 179 – 180. Вірш написаний олівцем на обкладинці Мойсеєвого П’ятикнижжя в тюрмі під час третього арешту Франка. Після виходу з тюрми поет готував ці рядки до друку, значно розширивши їх В чистовому автографі значиться 29 сторінок, з яких збереглася лише остання, що починається рядком: «Час, простір, замки могильні…» і кінчається: «В казці, в казці nota bene!». У томі 13 (с. 411 – 412) цей уривок, тотожний з першодруком всього вірша, помилково надрукований як окремий незакінчений твір.

Подається за автографом (ф. 3, № 230).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 411 – 413.