9. Фуль, цар єгипетський

Іван Франко

Фуль, син Гора, цар Єгипту,

Покорив усі краї

Від усть Нілу по далекі

Океанськії плаї.

А вертаючи з військами

По пустині пісковій,

Він знайшов оазу гарну

І величний храм у ній.

Гордо він у храм вступає,

Жертву щедрую склада,

К божій вирочні підходить

І ось що проповіда:

«Ти, огнемогуча сило,

Ти, правдивий і святий,

Що бігом своїм ефірним

Повертаєш світ цілий, –

Ти скажи: передо мною

Хто міг так усе і вся

Побороть, по мні хто зможе

Доконать таке, як я?»

Вирочня до нього мовить:

«Перший бог отсе зробив,

Потім слово, а дух третій,

Що тих двох звіка злюбив.

А ти, смертний, геть із храму,

Бо не знаєш часу ти,

Як моргне на тебе фатум –

І ти щезнеш без мети».

Фуль жахнувсь, із храму вийшов,

В пальмовий пішов лісок –

Тут його й убили слуги

І сховали у пісок.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: «Січ», Львів, 1908 р., с. 28 – 29. На с. 124 збірки «Давнє і нове» вказано: «Написано при кінці 1907 р. Мотив легенди взято з літопису Іоана Малали».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 226.