Війт Заламейський

Іван Франко

Драма в п’яти діях і сімох відслонах

Педро Кальдерон де ля Барка

Для руської сцени переробив Іван Франко

Особи

Філіпп II, король іспанський.

Дон Лопе де Фігероа, генерал.

Дон Альваро де Атайде, капітан.

Педро Креспо, багатий мужик.

Івась, Ізабелла – його діти.

Інес, його сестрінниця.

Дон Мендо, бідний сільський шляхтич.

Нуньйо, його слуга.

Підофіцер.

Реболледо, вояк.

Чіспа, маркітантка.

Громадський писар.

Свита королівська.

Вояки.

Мужики.

Діється в іспанськім селі Заламеї, в провінції Естремадурі.

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Іван Франко. Статті і матеріали. Збірник 2. Львів, Вид-во Львівського університету, 1949, с. 153 – 206. Публікацію підготував М. Возник за автографом (№ 437).

Зберігся неповний список п’єси, зроблений невідомою рукою (№ 488). В кінці списку є дата: «Чортків, 30. VII 1896». Під датою олівцем дописано: «Кавуза (за твердженням М. Возняка, це прізвище суфлера. – Ред.). Стрий. 15.VI 1897». На третій сторінці списку напис олівцем: «З бібліотеки «Руської бесіди».

«Війт заламейський» – це вільна переробка драми видатного іспанського драматурга Педро Кальдерона де ля Барка (1600 – 1681) «Саламейський алькальд». Першу згадку про роботу над твором зустрічаємо в листі І. Франка від 6 грудня 1893 р. до театральної секції «Руської бесіди». Через три місяці в листі до М. Драгоманова від 11 березня 1894 р. Франко писав: «Я тим часом скінчив переробку Кальдеронового «Alcalde de Zalamea». Як ви думаєте, пустить його поліція та цензура польська? Якби пустили, то я мав би сатисфакцію за обі мої оригінальні штуки («Рябина» й «Учитель». – Ред.), хоч плата за переробку мізерна – 50 гульденів». Як видно з цитованого листа, над переробкою «Саламейського алькальда» Франко працював до березня 1894 р.

Для своєї переробки І. Франко скористався не іспанським оригіналом, а німецьким віршованим перекладом: «Der Richter von Salamea. Schauspiel von Don Pedro Calderon de la Barka. Übersetzt von J. G. Gries. Halle a. d. Saale, Druck und Verlag von O. Hendel». Це видання зберігається в особистій бібліотеці письменника (№ 56). Проте не виключено, що І. Франко мав перед собою й інші тексти Кальдерона. В згаданій книжці є помітки письменника олівцем і чорнилом. Номерами І – VII (олівцем) позначено місця, з яких мали починатися нові акти. На с. 43 німецького перекладу Франко чорнилом закреслив написану олівцем цифру «IV», натомість на с. 46 зазначив: «Акт III»; на с. 58 замість закресленого «V» – «Акт IV», на с. 67 замість «IV» «Акт п’ятий». При переробці І. Франко дотримувався саме цієї нумерації актів.

На відміну від віршованих іспанського оригіналу і німецького перекладу переробка І. Франка прозова. Після першої вистави «Війта заламейського» в газеті «Kurjer Lwowski» (30 травня 1894 р.) повідомлялося:

«Переробка полягала на деяких скороченнях у монологах і діалогах, на такому угрупуванні сцен, що з кільканадцятьох відслон іспанської драми виникло 5 актів у 7 від-слонах, далі на переробленні величезного оповідання Ізабелли, яке займає декілька листів друку, на сценічний образ, якого немає в оригіналі, а, нарешті, на передачі римованого 8-складового вірша оригіналу – українською прозою. Наскільки можна було думати по нещодавній виставі, ця переробка надається добре для української сцени й архітвір Кальдерона виглядає на сцені як образ нашої теперішньої дійсності, піднесений на одну скалю над рівень повсякденності й овіяний блиском безсмертної поезії».

Наприкінці березня 1894 р., невдовзі після закінчення «Війта заламейського», Франко передав рукопис драми театрові «Руської бесіди», в репертуарі якого вона трималася довший за інші п’єси час і, як повідомляла преса, мала значний успіх у глядачів.

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 24, с. 123 – 186.