Рябина (ред. 1893 р.)
Іван Франко
Комедія з народного життя в 4 діях
Дійові особи
Прокіп Рябина, війт в Нестаничах, літ около 50.
Орися, його дочка, дівчина, літ 18.
Панталимон Качуркевич, писар, по-міськи вбраний, літ около 30, похожий на економа, вусатий, з легкими ознаками алкоголізму.
Панас Казибрід, старий мужик, з довгою сивою бородою.
Феся, його дочка, дівчина, літ 18.
Олекса Коваль, парубок, літ 28, високий, статний, був у війську.
Роман Півторак, літ около 35,
Семен Гриб, літ около 45,
Гнат Грінчук, літ около 60 – господарі.
Рахміль Цинобер, жид-орендар, літ около 50, довга руда борода, високий, худий і рухливий.
Присяжний, жандарм, мужики, парубки, дівчата, жінки і діти.
Діється в підгірськім селі Нестаничах в наших часах.
Примітки
Ця друга редакція комедії вперше надруковано у кн.: Франко І. Твори в 30-ти томах. Т. 19. Харків, «Рух», 1928, с. 339 – 417, за копією, зробленою сином письменника Тарасом Франком з автографа (№ 217, с. 29 – 157 нижньої пагінації), що зберігся не повністю (обірвано нижню частину сторінки з переліком дійових осіб, у першій дії відсутні три яви (7, 8, 9), бракує кінця другої дії, 1 та 2 яви третьої дії).
Як видно з листа Франка до театральної секції товариства «Руська бесіда» від 6 грудня 1893 року, другу редакцію «Рябини» він написав наприкінці 1893 року, тобто через сім років після першої. Він розширив твір (замість трьох дій написав чотири), змінив прізвища окремих персонажів, зняв чи виклав у іншій редакції деякі надто гострі з погляду цензури місця.
Хоч Франко писав другу редакцію «Рябини», пам’ятаючи про добре відомі йому вимоги й уподобання керівництва «Руської бесіди» і цензури намісництва (в новій редакції твору представники повітової влади виступають ревнителями законності й справедливості; завіса спадає після щасливого фіналу під церковні дзвони та ін.), йому з великими труднощами вдалося домогтися дозволу на постановку п’єси. Як зазначав Франко в листі до М. Драгоманова 23 лютого 1894 р., комедію
«відкинуло намісництво, але то відкинуло основно, яко протизаконну, наскрізь від першої стрічки до останньої (показана громадська господарка по селах і боротьба сільської молодежі, «читальників», з усякими темними силами, показана в спосіб дуже скромний!)…».
На сцену друга редакція «Рябини» потрапила тільки після вилучення ряду «крамольних» місць. Протягом театрального сезону 1894 – 1395 р. «Рябина» кілька разів виставлялася театром «Руської бесіди».
Готуючи 20-томне видання творів Франка, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР придбав рукописну театральну копію другої редакції «Рябини», за якою було відновлено відсутні в автографі місця (№ 395). Копія належала «Руському народному театрові» у Львові, про що свідчить печатка на багатьох сторінках рукопису. На останній сторінці зшитка скопійовано ухвалу президії намісництва і дирекції поліції у Львові від 25 квітня 1894 р. про дозвіл ставити «комедію народну в 4 актах д-ра Івана Франка під заголовком «Рябина» з застереженням упущення декотрих уступів».
Отже, даний рукописний примірник зроблено з автографа Франка, який був у цензурі й зазнав вилучень. Зняті цензурою «крамольні» місця неважко встановити шляхом порівняння текстів автографа другої редакції (№ 217) і згаданої театральної копії (№ 395).
Ось кілька прикладів. В першій дії (кінець п’ятої яви) після слів Олекси: «Ей, пане начальнику! Ще раз по щирості кажу вам: отямтеся! Що ви робите?» цензура вилучила такі слова: «Нарід пропадає від лихви, гине в жидівських руках, темний, занедбаний, обдертий… Дав бог, що хоч молодіж потрохи хапається до книжки, до науки, хоче просвітитися, щоби знала, як на світі жити, а ви бий-забий на неї за те! Гріх вам перед богом і людьми!»
Розповідь Казиброда про знущання над ним війта Рябини (дія І, ява 9) в театральній копії значно пом’якшено.
В автографі Франка:
Казибрід.
…право! За ним староста, за ним комісар, за ним секретар повітовий – от він і не боїться нічого. «Позивай мене, – каже, – до пана бога!» (Зносить руки до неба.) Господи! Зглянься на мою кривду! Скажи мені, як до тебе трафити, щоби тобі своє лихо розповісти?
В копії:
Казибрід.
…Ледве мене живого з його рук вирвали. «Ось тобі, на! – кричить до мене. – А тепер іди і позивай мене до пана бога!»
В першій дії вилучено початок 10-і яви:
Грінчук.
От тобі наше право. Бігме, за панщини ліпше було.
Олекса.
Ну, не говоріть цього. Тепер хоч маємо можливість добиватися свого права. Хоч на папері його маємо.
Півторак.
Овва, велика нам з того радість, що воно на папері є. Поки ми його направду діб’ємося, то нас лиха доля зовсім діб’є.
Гриб.
Адіть, оцей бідний Казибрід!
В другій дії (четверта ява) після репліки писаря:
«Смійтеся з того! (Наливає.) Ваше здоров я! (П’є.) А я вам кажу, що вам ані крихітки немає чого боятися».
вилучено:
«Такий порядний начальник, як ви! Пан староста вас любить, пан комісар також, пан постенфірер у вас як дома, в раді повітовій вас шанують. І всі пани, з ким тільки заговори про вас, в одно говорять: «Вуйт Рябина то бардзо поржондни вуйт!»
Рябина
(наливає і п’є)
Та що мені з того! А прийде що до чого, то хіба хто з них мені поможе?
Писар.
Ще раз вам кажу, пане начальнику, що ви дитина! Адже ж як ви собі гадаєте? Для чого вони вас люблять? За що вас хвалять? Чи за ваші чорні очі, чи за довгі вуса?
Рябина.
Ну, не плети сухого дуба!
Писар.
То-то й є, що сухого дуба. За ваші заслуги, пане начальнику! Ось що. Бо де є кращі порядки в селі, як у нас? Де більший дохід із пропінації? Відки більше кар польових та лісових до каси йде? Відки більше людей у криміналах сидить? Куди частіше комісії провізоріальні їздять? Де частіше ліцитації грунтів відбуваються? Де виборці точніше при всяких виборах голосують, на кого пан староста каже? Ніде, як тільки в Нестаничах. А пани, вірте мені, пане начальнику, вміють цінити такі заслуги, вже так зроблять, що хоч би прем що до чого прийшло, то шасть-прасть, і ніщо ні до чого не прийде. Розумієте?!»
В третій дії (ява 9) в монолозі селянина Грінчука («Слухай, Рахмілю, я тобі ще одну прахтику скажу» і далі) вилучено слова:
«Як ти мав грунт і хату, то вся біда тебе чіпалася. Ну, скажи сам, чи не правда? Війт до тебе йде, присяжний до тебе йде, здекуційник до тебе йде, шандар до тебе йде, професор до тебе йде. А кожний каже: дай! А ніхто не каже: на! Чи не правду я кажу, Івануню, ни?»
В тексті драми є ще ряд дрібніших цензурних купюр.
Таким чином, зіставлення списку № 395 з автографом Франка доводить, що дозволений до вистави текст п’єси зазнав цензурних втручань й істотно різниться від авторського. Внаслідок цього немає підстав відновлювати за театральною копією ті місця, яких бракує в автографі, як це було зроблено в двадцятитомному виданні творів І. Франка. Щоб дати уявлення про них, вміщуємо їх у коментарях.
В автографі другої редакції «Рябини» п’ята ява третьої дії помилково позначена як четверта. Відповідно пронумеровано і всі дальші яви. В публікаціях цю помилку виправлено.
У текст другої редакції «Рябини» внесено із списку для театру «Руської бесіди» таке відсутнє в автографі місце:
В кінці списку дійових осіб після рядка: «Рахміль Цинобер, жид, літ около 50, довга руда борода» відновлено: «високий, худий і рухливий».
Присяжний, жандарми, мужики, парубки, дівчата і діти. Діється в підгірськім селі Нестаничах, в наших часах».
Як зазначено вище, авторський рукопис другої редакції «Рябини» дійшов до нас не повністю: в ньому бракує кінця шостої яви, яв 7, 8 та початку яви 9 першої дії, кінця яви 7 другої дії, першої та початку другої яви третьої дії. Відсутній в автографі текст подається за неавторизованою копією театру «Руської бесіди» (№ 395, с. 37 – 50, 110 – 122), решта – за автографом. В автографі присутні також деякі фрагменти, перекреслені і перероблені самим І.Франком. Вони .
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1979 р., т. 23, с. 117 – 175.