Що коштують наші середні школи?

Іван Франко

Звісна школа економістів твердить зовсім розумно, що освітнє й культурне життя народів єсть, так сказати, тільки дахом (Überbau), здвигненим на зрубі життя економічного. Виразивши наукову теорію простими словами, скажемо, що тільки той може робити видатки (і то, звичайно, великі видатки) на освіту і політику, у кого є гроші, або у кого організація суспільна і державна витворила більше-менше правильно фунгуючу машину, витискаючу гроші із продукуючого суспільного тіла. Вже старі римляни зовсім раціонально задивлялися на той процес, називаючи гроші nervus rerum. Тож і нам не завадить приглянутися нашим середнім школам із тої «нервової» сторони і заким розглянемо подрібно їх благодіяння для просвіти нашого краю, запитатися: кілько ми платимо за ті благодіяння? Таке попередуще розглядання коштів і тим також єсть раціональне, бо відповідає дійсному станові речей: адже ж кождий благонамірений горожанин платить наперед, не знаючи і не питаючи, які благодіянія сплинуть на нього за його власні гроші.

Коли не в чім іншім, то бодай в коштах бачимо у нас на полі середнього шкільництва за послідніх дев’ять літ потішаючий поступ. Коли-бо сума видатків державних на 26 середніх шкіл в Галичині в р. 1875 виносила 593 011 зр., то в р. 1883 на 29 шкіл виносила 838 826 зр. То значить, що коли в р. 1875 на одну середню школу випадало 22 808 зр., то в р. 1883 випадало вже 28 925 зр., т. є. о цілих 22 % більше.

З тих сум випадало на гімназії; 1875 р. – 447 230 зр., в 1883 р. – 684 606 зр., пересічно на одну гімназію випадало в 1875 р. 22 361 зр. 50 кр., а в 1883 р. – 29 765 зр. 50 кр., то значить, що видаток на кожду гімназію пересічно збільшився о 25 %. На школи реальні випадало: в 1875 р. 145 781 зр., а в 1883 р. 154 220 зр.; пересічно затим на одну школу реальну йшло в 1875 р. 24 297 зр., а з 1883 р. – 25 703 зр., т. є. пересічний видаток збільшився о 5,5 %. Із цілої надвишки видатків в р. 1883 понад 1875 р. виносячої 245 815 зр., випадає цілих 237 376 зр. на надвишку в гімназіях, а тільки 8 439 зр., або 3,6 % на надвишку в школах реальних.

Іншими словами: коли в послідніх дев’яти роках видаток на кожду гімназію пересічно збільшився о 8 469 зр., то видаток на кожду школу реальну пересічно збільшився тільки о 1 406 зр., – се значить, що поступ у видатку на школи реальні був цілих шість разів повільніший від поступу в видатках на гімназії. Яка тому причина – будемо слідити дальше, тут тільки ми старались при помочі цифр як найрельєфніше показати сам факт.

Як вже ми сказали в першій статті, всі повищі видатки поносить скарб державний, і становлять вони, безперечно, найбільшу і найважнішу часть всіх коштів, які спотребовують наші середні школи. Край від себе, з фондів крайових, не дає на них нічого; натомість причиняються більшими або меншими датками міста. Поки перейдемо до огляду тих датків, киньмо насамперед оком на видатки скарбу державного по інших краях на школи середні, щоб переконатися, чи случайно на тім полі Галичина не єсть тим ославленим passives Land, що то, мовляв, тільки бере гратиски із скарбу державного, а старавсь натомість їм найменше платити.

На школи середні в Галичині видав скарб державний в р. 1883, як ми бачили, 838 826 зр., а на той же сам 1883 р. доходи скарбу державного з Галичини преліміновані були на 44 099 427 зр. [Гл. «Діло» 1883 р., ч. 11, стаття «Податкова сила Галичини».]. Які були дійсні доходи скарбу в тім році з Галичини – сього ще не знаємо, але певно, що коли не були більші, то й значно меншими не показались. Всі видатки скарбу державного на школи середні в Долитавії виносили 1883 р. 4 455 309 зр., – значиться, Галичина побирала з тої суми трохи більше як п’яту часть, між тим, коли уділ її в доходах скарбу державного виносив тільки несповна десяту часть. Але заким на тій підставі видамо острий суд о пасивності Галичини, треба нам взяти на увагу слідуючі три важні обставини:

1) Галичина, як ми вже не раз мали спосібність цифрами виказувати, на тілько різних полях духового і економічного життя єсть покривджена супротив інших країв корони австрійської, що невеличка (і то, як побачимо дальше, дуже взглядна) рекомпенсація на полі середнього шкільництва зовсім не дає права говорити о її пасивності. Ба навіть, коли б і так було, то чи ж сама найпростіша економічна засада не каже, що де хто не вложив вкладу, відтам й доходу мати не може, і що кождий край, особливо так занедбаний і підупалий, як Галичина, мусить якийсь час бути пасивним, поки не нагромадить у собі активної сили, так як кождий чоловік мусить насититися, поки зможе працювати?…

2) Помимо так корисного на око відношення цифр процентових в видатках скарбу державного на середні школи Галичини супроти інших країв, все-таки даток держави на галицькі середні школи в р. 1883 виносив заледве 52-гу частину тих доходів, які скарб державний рівночасно побрав з Галичини, а несповна 15-ту часть того чистого доходу, який 1882 р. скарб австрійський мав з Галичини по відтягненню всіх виложених на ню видатків.

3) Не завадить, вкінці, взяти і то на увагу, що край, під взглядом освітнім й економічним так високо стоячий, як чехи, побирає на школи середні далеко більше з скарбу державного, бо аж 1 042 111 зр., або 28 %, мало що не третину всієї суми видатків державних. А прецінь же чехи, певно, не складають цілу третину доходів до скарбу державного і в разі потреби скорше могли б обійтись без так великого датку, ніж Галичина.

Впрочім подана вище сума видатків державних на середні школи потребує невеличкої поправки. Звісно-бо, що школи середні не тільки вимагають накладів, але в заміну за те приносять певні, хоч і не так-то великі доходи. Сума тих доходів в цілій Долитавії 1883 р. виносила показну цифру 866 061 зр., з чого на Галичину випадало 169 719 зр., т. є. майже п’ята часть понесеного скарбом державним видатку. Щоб мати затим докладний образ того, що дає держава на наші середні школи, треба сю суму потрутити з суми видатків. Одержимо таким робом не 838 826 зр., а тільки 669 107 зр. З доходів припадає на галицькі гімназії 145 674 зр., а на реалки 24 045, то значить пересічно на кожду гімназію 6 333 зр. 65 кр., а на кожду реалку – 4007 зр. 50 кр.

Для ліпшого освічення предмета позволимо собі тут поробити ще деякі цифрові порівняння. Скарб державний видавав (по потрученню доходів) на одну гімназію в р. 1883 в Галичині 23 431 зр. 35 кр., в Чехах – 23 636 зр. 50 кр., в Долішній Австрії – 24 802 зр. 36 кр., в Шлезку – 18 286 зр. 20 кр., в Моравії – 21 910 зр. 30 кр., в Зальцбургу – 23 900 зр., в Тиролю 20743 зр., а на Буковині – 17 900 зр На одну школу реальну видав; в Галичині – 21 492 зр. 50 кр., в Чехах – 21 842 зр. 33 кр., в Долішній Австрії – 29 555 зр., в Шлезку – 18 875 зр., в Моравії – 19 232 зр. 50 кр., в Зальцбургу – 22 500 зр., в Тиролю – 14 693 зр., а на Буковині – 6 100 зр.

А коли вже міряти благодіянія державні грішми, то не завадить виміряти, кілько з тих благодіяній випадає пересічно на кождого ученика. Може бути, що таке поступування єсть трохи неделікатне, особливо там, де розходиться о добра так преєстественні й неоцінимі, як класична філологія і інші в гімназіях побирані науки, але, з другого боку, скарб державний єсть під певним зглядом «спільна наша мати», котра повинна для всіх дітей мати однакову любов і документувати її однакою мірою добродійств. Чи й о кілько се діється, показують слідуючі немилосердні цифри.

В р. 1883 припадало державного видатку на одного ученика середніх шкіл пересічно: в Галичині 54 зр., в Чехах – 48 зр. 15 кр., в Долішній Австрії – 43 зр. 74 кр., в Шлезку – 71 зр. 75 кр., в Моравії – 49 зр. 39 кр., в Зальцбургу – 80 зр. 84 кр., в Тиролю – 57 зр. 64 кр,, а на Буковині – 25 зр. 18 кр.

Як бачимо, благодать дуже якось не однаково розливається на вірнопіддані голови! Краї завідомо найбідніші, як Галичина і Тироль, зовсім не належать до країв пропорціонально найвище дотованих. Перше місце тут занимав Зальцбург, провінція і під іншими взглядами упривілейована (звісно, напр., що Зальцбург єсть одинокою провінцією, в котрій ц. к. камера з свого лісового господарства не тільки доходу ніякого не побирає, але ще й докладає з доходів інших провінцій, головно Галичини!), за ним іде промислово фабричний Шлезк, відтак Тироль і Галичина. Зате Буковина єсть під тим взглядом трактована по-мачошиному, так нужденно, як жадна інша провінція в цілій Долитавії. І се добре знати!

Кошти, які на удержання шкіл середніх, крім скарбу держ[авного], поносять міста, не дадуться докладно на гроші обчислити, так як більша часть датків впливає натурою. Взагалі причинки міст до удержання наших середніх шкіл можна поділити на слідуючі рубрики:

1) Уміщення заведення в будинках чи то умисно на ту ціль збудованих коштом громади або при субвенції урядовій, чи то нанятих громадою. В той спосіб уміщених єсть 16 заведень цілковито на кошт громад міських, одно заведення в часті, а одно в будинку, виставленім містом за субвенцією урядовою в сумі 30 000 зр. (в Бродах). Сяк чи так, міста дають уміщення 18-ти заведенням.

2) Удержання будинку шкільного в добрім стані, помешкання для директора і прислуги шкільної, асекурація будинку, опал, оплата для прислуги шкільної, освітлення. До тої рубрики причиняються громади міські при 16 заведеннях в більшій або меншій мірі.

3) Датки грошові і то або одноразові, або постійні, впливаючі або до каси гімназіальної на средства наукові, або до фонду наукового. В р. 1883, до котрого відносяться всі ті рахунки, тільки одне місто Дрогобич зложило одноразовий даток в сумі 1000 зр., а крім того конвент оо. цистерсів в Щиржиці в силу обов’язуючої фундації зложив суму 1 050 зр. на гімназію в Новім Санчі, котру-то суму має складати постійно щороку. На средства наукові зложили в тім році міста тільки для 7 заведень суму 4320 зр., а то Самбір – 150 зр., Ясло – 500 зр., Львів для гімн. Франца Йосифа – 500, для вищої школи реальної – 945, Станіславів для гімназії – 525, для вищої школи реальної – 1000 зр. і Стрий – 1000 зр. Вкінці, до фонду наукового 11 міст вплатило 56 289 зр., з чого значніші суми припадають на Дрогобич (18 000), Броди (7 240) і Коломию (6 000).

4) Різні інші видатки, будь одноразові, будь постійні. До одноразових датків належить; відступлення грунту під будову школи (Львів для четвертої гімн.), внутрішнє урядження школи (для 8 заведень); до постійних датків зачислимо плату для суплентів іспитованих (в Бучачі, в сумі 1 200 зр. через два роки 1883 і 1884) і щорічну направу внутрішнього урядження (для 6 заведень). За те з одного заведення (вищої школи реальної у Львові) побирає місто такси вступні і половину оплат шкільних.

Зводячи до купи всі видатки на галицькі середні школи, одержимо слідуючий рахунок:

З тої суми 72,3% випадає на державу, 12,5 % – на міста, 14 % – на самих учеників, а 1,5 % – на фонди приватні.

Розчисляючи цілу суму видатків, ідучих на удержання середніх шкіл в Галичині на 29 тих же шкіл, на 12 237 учеників, на 78 508 кілометрів кв. обширу Галичини і на 5 958 907 її мешканців, побачимо, що кожда школа середня коштує пересічно 33 480 зр., на кождого ученика випадає 79 зр. 20 кр., на кождий кілометр іде видатку 12 зр. 35 кр., а кождий мешканець Галичини дає на них 16 кр.

Примітки

Звісна школа економістів – марксівська.

Суплент – молодший учитель гімназії. За шкільними законами, що діяли в Галичині, випускник університету, який ішов працювати в гімназію, повинен був кілька років виконувати роботу молодшого учителя, а потім скласти кваліфікаційний іспит на звання гімназичного професора, тобто повноправного учителя гімназії.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1985 р., т. 46, ч. 1, с. 425 – 431.