Статистика заведень

Іван Франко

В початку 1875 р. шк[ільного] було в Галичині 27 шкіл середніх: 21 гімназія і 6 шк[іл] реальних. З-поміж гімн[азій] було 14 гімназій вищих (радше комплектних, окрім яслиської, котра мала тільки 7 кляс), 3 гімназії вищі (між ними золочівська мала тільки 2 кляси), 3 гімназії реальні вищі і одна реальна нижча. Між школами реальними були три вищі і комплектні, дві вищі, котрі ще постепенно доповнювалися, а одна нижча.

В протягу дев’яти літ, до 1883 р., дуже невеликі зайшли зміни в статистиці і устрою галицьких середніх шкіл. Гімназій маємо тепер 23, а шкіл реальних 6, як і вперед. Між гімназіями єсть 19 вищих і 2 нижчі, а крім того, 4 вищі гімназії реальні. Школи реальні остались без зміни.

Школи ті розложені по слідуючих містах: у Львові гімназії 4 і одна школа реальна (на 109 746 людності), в Кракові дві (а від р. 1884 – три) гімназії і одна школа реальна (на 66095 люд.), в Тернополі одна гімназія і одна школа реальна (25 819 люд.), в Тарнові одна гімназія (24 627 люд.), в Коломиї одна гімназія (23 109 люд.), в Перемишлі одна гімназія (22 040 люд.), в Бродах одна гімназія (20 071 люд.), в Станіславові одна гімназія і одна школа реальна (18 626 люд.), в Дрогобичі одна гімназія (18 225 люд.), в Самборі одна гімназія (13 586 люд.), в Стрию одна гімназія (нижча) і одна шк. реальна (вища) (12 625 люд.), в Ярославі одна школа реальна (12 422 люд.), в Новім Санчі одна гімназія (11 185 люд.), в Ряшові одна гімназія (11 166 люд.), в Бережанах одна гімназія (10 899 люд.), в Бучачі одна гімназія (9 970 люд.), в Бохні одна гімназія (8 561 люд.), в Золочеві одна гімназія (8 347 люд.), в Сяноку одна гімназія (5 121 люд), в Вадовицях одна гімназія (4 990 люд.) і в Яслі одна гімназія (3 302 люд.). Крім того, старалися о заложення гімназій Новий Торг, Рава і Жовква, але досі безуспішно.

Цікава річ буде порівняти під взглядом шкіл середніх Галичину з іншими краями Долитавії. В цілій Долитавії маємо гімназій (нижчих і вищих) 165, з чого на Галичину випадає 23, т. є. майже рівно сьома часть; шкіл реальних в цілій Долитавії – 88, а в Галичині тільки 6, т. є. крихіточку більше, як 14-та часть. Між тим Галичина, під взглядом обшару, становить несповна четверту часть цілої Долитавії, під взглядом людності, то само. Одна школа середня припадає в Галичині пересічно на 2 604 кілом., а на 205 479 мешканців, між тим коли в Долішній Австрії припадає тільки на 482 кілом. (56 844 мешк.), в Шлезку на 572 кілом. (62 830 мешк.), в Моравії на 601 кілом. (58 200 мешк.), а в Чехах на 702 кілом. (75 146 мешк.).

Чехи, становлячи несповна шосту часть Долитавії, мають 74 середніх шкіл, т. є. звиш 2½ раза тільки, що Галичина; Австрія Долішня, котра становить лиш 15-ту часть Долитавії, а людності має о половину менше від Галичини, має середніх шкіл 41, т. є. майже в півтора раза більше, ніж Галичина. Правда, гімназій має Дол[ішня] Австрія тілько ж, що й Галичина (23), але зато шкіл реальних має в три рази більше. Беручи пересічно, Галичина під взглядом шкіл середніх в порівнянні до простору і до людності стоїть на самім посліднім місці між всіма краями Долитавії; в Горішній Австрії, Стирії і Буковині, краях по Галичині найбільше під тим взглядом упосліджених, цифри процентові все-таки виходять значно корисніші.

Пересічні цифри для цілої Долитавії виходять ось які: в цілій Долитавії одна середня школа випадає на 1 186 кілометрів і на 87 527 людності. В порівнянні з тим обрахунком Галичина повинна би мати звиш два рази тілько шкіл середніх, як має тепер, – єсть затим о цілу половину покривджена!

Але, може, хто б небудь скаже: «Галичина має тілько шкіл середніх, кілько їй потрібно. Що з того, що людності в ній багато, коли та людність темна, до шкіл не прихильна, в гімназії дітей не посилає, так що гімназій хоч і мало, тай ті мало що не пустками світять». І на сей закид найліпше цифри відповідають.

В році шк[iльнім] 1883 було в Галичині в 29 школах середніх 12237 учеників, між тим коли в Чехах в 74 шк. с. було їх 21 621, в Австрії Долішній в 41 шк. с. 10 967, а в Моравії в 37 шк. с. 9099. Се значить, що в Чехах припадало пересічно на одну школу середню 292, в Австрії Долішній – 267, в Моравії – 246, а в Галичині – аж 422 учеників! Се значить, що коли у всіх краях Долитавії (крім Галичини) випадає пересічно на одну середню школу 238 учеників, в Галичині випадає їх мало що не два рази більше. Бачимо затим, що й статистика фреквенції учеників вповні потверджує наш повисший вивід, і що Галичина, маючи більше гімназій, дуже легко могла би поставити до них далеко ще значніше число учеників, як дотепер. Розчисливши існуюче у нас число учеників на таку норму, яка єсть пересічно в Чехах, ми бачимо, що для теперішніх учеників в Галичині потрібно би цілі 42 середні школи, замість теперішніх 29.

Ще значніші різниці добачимо, коли глянемо окремо на гімназії, а окремо на школи реальні. Школи реальні в Галичині, як се опісля ближче викажемо, находяться в стані декаденції, упадають. З 12237 учеників в р. 1883 було в гімназіях 11 284, а в школах реальних тілько 953. Се значить, що на одну гімназію випадало пересічно 491, а на одну школу реальну тільки 159 учен. Правда, що і по всіх інших краях Долитавії добачаємо досить значну різницю між пересічною фреквенцією гімназій, а шкіл реальних; і так в Чехах на одну гімназію випадає 321, а на одну реалку – 224, в Долішній Австрії на гімназію – 307, а на реалку – 217, в Моравії на гімназію – 293, а на реалку – 184 учеників. Але все ж таки значної різниці, як в Галичині, не добачаємо ніде; коли-бо в прочій Долитавії, крім Галичини, на 4 учеників гімназіальних припадає 2 1/3, уч. реальних шкіл, то в Галичині на 4 гімназіястів випадає ледве 1 1/3 уч. шк. реальних.

Але не о тім бесіда, а тільки о фреквенції гімназій галицьких в порівнянні з гімназіями інших країв долитавських. Коли-бо в прочій Долитавії без Галичини пересічна фреквенція гімназій виносить 282 учеників, в Галичині, як вже сказано, кожда гімназія містить в собі пересічно о 209 учеників більше понад ту пересічну норму. Під взглядом переповнення гімназій тільки один ще край долитавський мало що не доганяє Галичину; єсть се рівно «полуазіятицька», рівно занедбана і упосліджена Буковина, котра на 10 452 кв. кілометрів обширу, на 571 671 мешканців має всього лиш 3 гімназії і дві школи реальні з 1 664 учениками, з між котрих в гімназіях – 1391, а в реалках – 273, так що на одну гімназію випадає 464, а на одну реалку 136 учеників.

Але ще дивогляднішими покажуться нам відносини галицьких середніх шкіл. Коли, покинувши пересічні цифри, поглянемо на дійсні, то побачимо, що з-поміж 23 галицьких гімназій 8 має учеників звиш по 500 (від 767 – 548), в загальній сумі 5355, т. є. пересічно по 667, і що в тих гімназіях замість 64 кляс єсть 122, так що пересічно кожда гімназія при однакових або майже однакових силах учительських, крім приписаних 8 класів, провадить ще 7 паралельок. Ті, так разячо перелюднені гімназії суть: 3 у Львові, 2 в Кракові, відтак перемиська, тарнівська, ряшівська і новосандецька. Ті цифри вже самі собою повинні би звернути увагу краю, міст й правительства на конечну потребу творення нових гімназій.

На децизію в тім взгляді ще більше повинен би вплинути і той факт, що новоповстаючі гімназії тільки дуже незначно або й зовсім нічого не впливають на фреквенцію в давніших гімназіях сусідніх, але притягають до студій гімназіальних нові сили, котрі без того по найбільшій часті були б зрезигнували на вище образования. Яркий примір того явища подають слідуючі цифри. Перед заложенням гімназії сянокської було в сусідніх гімназіях в Яслі, Ряшеві, Перемишлі і в Самборі в першій класі разом: в 1877 р. – 426, в 1878 р. – 468, в 1879 р. – 444, а в 1880 р. – 450. В першім році існування гімназії сянокської (1881) було в тих же гімназіях в першій класі 455 уч; отже, ще о 5 більше, ніж перед тим, хоч в Сяноку рівночасно записалось до першої класи 64 уч.

Та ба! Насупротив тих фактів і цифер, потверджуючих досадно:

1) що гімназій у нас під кождим взглядом замало;

2) що існуючі гімназії переповнені; що затим

3) людність наша (і то, як побачимо дальше, іменно з найнижчих, найбідніших верстов) радо горнеться до гімназій і, що

4) коли в Галичині загальна сума учеників в порівнянні до людності єсть значно менша, ніж в інших краях, то виною сього єсть тільки недостача заведень наукових, – насупротив всього того одна (і то всевладна нині) часть нашої «єрархії суспільної» видвигнула знамениту фразу о hyperprodukcyi inteligencyi і побиває тою фразою всі змагання до ширення вищої освіти в краю. Гіперпродукція інтелігенції то значить, що для наших вельможних «єрархів» і так вже забагато єсть людей учених та освічених. І певно, – адже ж кожда іскорка світла єсть уже забагато для тих, що самі основують своє панування і свої темні спекуляції на темноті і несвідучості своїх братів! Але чи ж такий аргумент може бути міродайним для якої-небудь крайової репрезентації для держави і людності?…

Примітки

Долитавія (Передлитавія або Ціслейтанія) – безпосередньо підпорядкована віденському урядові частина Австро-Угорської імперії, відмежована правою притокою Дунаю – Литавою (Лейтою) від тієї частини, в якій повнота влади належала на підставі угоди 1867 р. угорцям. Ця частина мала назву Залитавія, або Транслейтанія.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1985 р., т. 46, ч. 1, с. 421 – 425.