32. Гімн до Селени

Переклад Івана Франка

Місяць прегарний та ширококрилий вкажіть мені, музи,

Солодкомовні Кроненка Зевеса дочки, в співі вправні,

Що з нього блиск із високих небес аж на землю спливає

Із голови несмертельної, йде многорака оздоба

З блиску позиченого та іскриться безсвітле повітря

Від золотого вінця й розсипається [біле] проміння,

Як з Океана [глибин], своє тіло прегарнеє вмивши

Та шати світлі на себе надівши, богиня Селена,

Впрягши в ярмо жеребці пишногриві та ясно-блискучі,

Раптом вперед пожене коней гарної масті [по небі]

Вечором, як стане повня. Тоді увесь обрій великий

Світлом найкращим облитий і сиплеться з неба [на землю]

Збільшене сяйво; се знак і прикмета дається смертельним,

Що колись з нею Кроненко в любві подружився й проспався,

А вона, в животі започавши, вродила Пандею,

Гарну дочку, що на вид визначна між безсмертними всіми.

Радуйся, пані богине [моя] білораменна, божа Селено,

Мудра, прекрасноволоса! Від тебе почавши, співати

Буду я славу мужів, півбогів, яких [славнії] вчинки,

[Знай], величають співці, слуги муз голосними устами.

Писано дня 12 марта 1915.

Примітки

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 271– 272.