33. Другий гімн до Діоскурів

Переклад Івана Франка

Ще про Зевеса синів чорнооких скажіть [мені], музи,

Про Тиндаренків, синів гарноногої славної Леди,

Кастора, коней уїздника, та бездоганного теж Полідевка!

Їх під вершинами Тайгета гір превеликих родила

В зв’язку любовнім із хмарогонителем Кроновим сином,

Аби були ті сини порятівники роду людського

І скороплавних суден, коли де хуртовина захопить,

А особливо взимі на безплодному морі. Ті в суднах

Моляться й кличуть синів [на підмогу] володаря Зевса

В кожухах білих, усі стоячи на підвищенні в задній

Часті судна, коли їй від великого вітру й хвиль морських

Грозить затонення. Ті [їм не раз] появлялися нагло,

Жовтими наче крильми пролітаючи бистро в повітрі,

І зараз лютих вітрів унималася сила навальна,

Хвилі ж улягалися по безоднях пінистого моря, –

Добрий знак для моряків і кінець їх біді. Ті ж, що бачить

Їх могли, радувались, спочиваючи по тяжкім труді.

Радуйтесь [також і ви], Тиндаренки, уїзники коней,

Я ж про вас [ще не раз] і у іншому співі згадаю.

Писано д(ня) 13 марта 1915.

Примітки

Другий гімн до Діоскурів (Зевесових синів). – Назва в оригіналі «Діоскурам».

…В кожухах білих… – В оригіналі «зарізавши [в жертву] білих баранів».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 272– 273.