31. Гімн до Гелія

Переклад Івана Франка

Гелія повеличать почни, музо, Зевесова доню,

Ти Калліопо, пресвітлого, що волоокая Евріфаесса

Вродила синові Гайї та Урана, неба звіздного.

Евріфаессу преславную взяв у подружжя собі Гіперіон,

Хоч була рідна сестра; вона ж родила діти прекрасні:

Рожеволікту Еою, та красноволосу Селену,

Та невтомимого Гелія, що до богів був подібний

І дає світло безсмертним богам і [всім] людям смертельним.

Іде він кіньми й глядить зі страхом [у долину] очима

З шолома злотого; б’є осліпляючо ясне проміння

З нього; виски по боках і дві щоки блискучії творять

[Кругле] лице світляне, а все тіло вкриває одежа,

Виткана тонко, мов подув вітрів, і блискуча. Під ним же

Мужеські коні [чотири, що віз золотий у повітрі

Можуть носити й весь день не схибити з дороги страшної,

Ані спочити в бігу. А як день до кінця свого дійде

Й сонячний віз вечором наблизиться до брам Океана],

Тут він той віз зупиня, коні теж із ярма золотого

Випрягши, шле із небес [ночувать] в Океана [домівку].

Радуйся, владарю, й нам даруй жити щасливо й приємно!

З тебе почавши, славить буду рід тих мужів слововладних,

Полубогів, що діла їх були для людей даром божим.

Писано д(ня) 12 марта 1915.

Примітки

Калліопа – муза епічної поезії.

Евріфаесса (що широко сяє, широкосяйна) – дружина титана Гіперіона, мати Геліоса, Селени і Еос.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1977 р., т. 8, с. 271.