Пісня сироти

Іван Франко

Життя тернами йдучи

І сльози тяжкі ллючи,

В тьмі горя, недолі, нещастя тьмі,

Збирав я пісень насіння оті.

Не на сонці, не в тишині,

В землі теплій, у саді,

Не ранньою политі росою

Взійшли ті цвіти, – ні, сльозою

Вони зрощені,

Із серця кров’ю поливані,

У ранах груді вни саджені,

І тяжким горем умивані!

То ж хто блестячой барви жде

І хто веселой пісні жде,

Нехай од мене геть іде,

Бо не почує, не побачить

Сміху із зраненої груди,

Лиш сумно серденько заплаче,

А пісні веселой не буде!

Але хто нещастя чує,

В чиїй груді горе гостює,

Чия щоденна страва – сльози,

Хто покалічивсь на життя дорозі,

Той най прийме отії плоди

Нещастя, бурі, непогоди!

Пісне моя, зоре моя,

Ти, що мя вела

Чрез тьму життя безпечная,

Доле ти моя,

Ти, що мя плакати навчила

І взбуждать сльози

Що-сь отчину полюбила,

Що-сь на єй мя гріб водила,

Днесь між братій йди!

І кріпким розгрівай їх словом,

М’ягчи серце, до сліз побуджай!

То раз звонів гробових гомоном

Заведи їх в минувшості край,

Могили пред ними старі отвирай,

І жалібним словом-звоном

Духи предків призивай!

Надію в серцях укріпляй,

Щоби вони боролись

Так кріпко і славно, як предки їх,

Щоби їх кріпкий голос

За правдов, за світлом не затих

В нещастя бурях! А потім

Ти в раннім світлі, золотім

Вскажи будучність їм!

Вскажи їм, щоб знали, що рід наш не згине,

Щоб знали, що горя минеся година,

Щоб знали, що правди ще ангел прилине,

І озарить їх світлом своїм, –

Тож путь най буде для нього готовим.

Потом, пісне моя,

Злини тихо на ясную зорю

І помолись перед творця престолом,

Щоб ми дождались того дня,

Дня вічной правдивой свободи!

Щоби наш голос не затих,

Аж доки руського народу

Святая справа

Не побідить врагів своїх

І доки спів не вчуєм: Слава! Слава! Слава!

Примітки

Друкується вперше за автографом – листом І. Франка до журналу «Друг» від 13 травня 1874 р. (ф. 3, № 1059).

У листі поет надіслав до редакції журналу «Друг» чотири вірші: «Могила», «Пісня сироти», «Ранок» та «Дві дороги». Тут же були написані рукою Франка і три вірші шкільних товаришів поета. З віршів Франка надрукований лише один – «Могила» – у значно скороченому вигляді («Друг», 1875, № 2, с. 270 – 271).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 448 – 450.