Початкова сторінка

Іван Франко

Енциклопедія життя і творчості

?

Могила

Іван Франко

Кругом пустиня, піски й жар,

Блідеє небо наче тліє,

Цвіт похилився, лист зів’яв,

Трава жовтіє, паленіє.

Серед степу, серед пустині

Могила чорна та горда

Глядить понуро в небо синє,

Пустиню сумно огляда.

Кругом, як в гробі, душно, тихо,

Життя поникло, жар палить;

Мов в серці схованеє лихо –

Не чути, а душа болить.

Ніде далекими степами

Сльоза-криниця не блищить,

Мов серце стислося від рани,

Немає сліз, душа болить.

І відки ж та в степу могила?

Хто пам’ять тут сумну лишив?

Чиє гаряче серце вкрила

Серед пустині та пісків?

Кого шляхами сліз та горя

Судьба гонила жизнь цілу

І серед піскового моря

Приталанила тут до сну?

Чи, може, зрадник окаянний,

Що своїх відцуравсь батьків,

Розпукою й прокляттям гнаний,

Тут вік скінчив серед пісків?

О, ні, не зрадник пробував

В тім домі смерті, впавши в кут!

Святе тут серце спочиває,

Святе зотліло тіло тут,

Пророк, що слів огненних жаром

Будив народ свій до життя,

Будив, співав, та все те даром,

Люд не довів він до пуття.

Пророк, що пісні сильним громом

До серць братерських говорив,

Що правди віковічним дзвоном

В серцях свободи звук будив,

Не встояв… вороги неситі

Народ скували, а співця

Прогнали з краю і зложити

Кісток не дали край вітця.

І виросла над ним могила,

Пісок вкрив віщеє лице,

Померли ті, що чтили та любили,

Ніхто тепер не сплаче, не спімне.

Кругом, як в гробі, душно, тихо,

Життя поникло, жар палить;

Мов в серці схованеє лихо –

Не чути, а душа болить.


Примітки

Вперше надруковано в журн. «Друг», 1875, № 11, с. 270 – 271, за підписом Джеджалик.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 287 – 288.