Арістофан II

Іван Франко

Не на сцені, не прилюдно він тирана висмівав,

Він лише легально, стиха – фельєтоники писав.

Він не вирік правди ясно, острим словом, мов ножом,

Він не різав і злодіїв не картав їдким стихом.

Проектович, Доробкович, Гріндер, Швіндлер – всі вони

Тут при нім трудились сквапно коло блага вітчини.

Він огненним їх гумором, наче громом, не спалив, –

Як же можна? В метафори всяку правду все він крив.

Але чим ще він подібним до Арістофана став?

Тим, що за свою діяльність, як тамтой, киї дістав.

Писано в р. 1878, досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано в кн.: Твори, т. 13, с. 44,

Збереглися два автографи: ф. 3, № 216, с. 12 з кінця зошита та ф. 3, № 232, с. 59.

Подається за автографом (ф. 3, № 232).

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 285.