«Самотній, хворий, думаю в хатині…»

Іван Франко

Самотній, хворий, думаю в хатині, –

Круг мене темна, тиха, сонна ніч,

І в мені темно, тихо, сонно, в мині

Зів’яли сили, щезла втіха пріч,

Замерли нерви… Мов серед пустині,

Жию серед людей, і кожда річ

Мертве лице до мене обертає,

В воді мов, в мозгу всякий слід щезає.

Колись було – тямую, мов крізь сито,-

Дитина ще – знання голоден, я

З безмірною жадобою зглибити,

Постигнути старавсь, що добула-

Невсипна думка людська. Жити, жити

По-людськи! Мислі, праці! Се була

Та ціль, що ‘д собі вічно мя манила,

Манить і досі! Ах, та йти несила!

Колись було – і в мені кров кипіла,

Тремтіли нерви, наче струни в грі,

І серце билось живо, мисль світліла,

І сни розкішні снилися мені!

Минуло все! Жар знищив силу тіла

І соки мислі висушив, пишні

Надії цвіти підкосив, – мов буря,

Безплодно, пусто так любов минула.

Та, наче явір вглиб, у корінь втятий,

Я ще державсь, кріпився і гадав:

«Га, годі повно всім ся розвивати,

А повний, цільний розвиток припав

У поділі лиш дуже небагато

Щасливим. Ти ж на боці геть остав

Свій біль і муку, – сам себе зречися

І весь загальній справі посвятися».

Примітки

Вперше надруковано у кн.: Твори, т. 13, с. 29. Зберігся автограф серед віршів, датованих 1878 р. (ф. 3, № 216, с. 56 – 57). На цій підставі вірш умовно датується 1878 р. В автографі є викреслені рядки: 7-й – «Мертва холодна мисль немов мор…»; 25-й – «Так пусто, холодно любов мину…».

Подається за автографом.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 2, с. 280.