Сойка

Іван Франко

Посварилась сойка з дубом,

А за що, й сам чорт не втне.

Враз він ї – «врагом», «нелюбом»,

«Гниллю» і «революційоне…»

«Всього лісу він закала», –

Крекче сойка на клену.

Хоть би-м прем здихати мала,

Жолуді його й не ткну!

Бо не то, щоб ту паскуду

Другі їсти не могли,

Де ї найду, сей час буду

Загрібати всю в земля!»

Дуб на теє головою

Захитав: «Лиш загрібай,

А з тих жолудів весною

Зійде, ввидиш, новий гай!»

«Що ж се має означати,

Що в тій байці за мораль?» –

«Друже, хоть мя вбий на паль,

Того її сам не втну сказати!»

«То пощо ж таке й писати?» –

«От, писалось! Так собі!

Цур, волиш ми розказати,

Як судили соц’ялі…»

Примітки

Цей вірш написано в 1878 р. (автограф ф. 3, № 216). В 1906 р. І. Франко створив іншу його редакцію.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 433 – 434.