«Часи погані йдуть…»

Іван Франко

Часи погані йдуть тепер, мій сину!

Сли розум ти в процесі Ольги Грабар

Не стратив, легко стратити ‘го можеш

При слідстві о Естері Солімосси.

Коли ж і се умом надлюдськи сильним

Ти передержав, – ще лютіше грозять

Тобі антисемітськії конгреси

І про російську конституц’ю вісті,

Війна єгипетська…

Щасл…

Примітки

Записаний разом із віршем «Пантруйся, сину, тих людей, що слово…» як друга частина диптиха у зошиті № 214, на с. 77 з кінця.

Вірш «Пантруйся, сину…» вже друкувався, вперше – у т. 13 двадцятитомника (К., 1954), вміщено його також і в т. 2 п’ятдесятитомного Зібрання творів (у розділі «Додатки», підрозділ «Уривки», хоча твір має досить завершений вигляд і самостійний зміст), на с. 457 – 458. Тимчасом вірш «Часи погані йдуть тепер, мій сину…» у п’ятдесятитомник не потрапив. Вірш не закінчений.

Обидва вірші диптиха становлять вислів отвережувального погляду, спроби зайняття скептичної позиції поета з приводу тогочасних подій у галицькому суспільстві і навіть у світі. Такий настрій озивається у творчості Франка пізніше, у збірках «Semper tiro» та «Із днів журби».

Публікується вперше, за вказаним автографом (ф. 3, № 214).

…в процесі Ольги Грабар – Ідеться про судовий процес над групою чільних москвофільських діячів, до складу якої входили А. Добрянський, його дочка О. Грабар, І. Наумович, В. Площанський, О. Марков та інші, обвинувачувані австрійським урядом у державній зраді. Ольга Грабар була головною із звинувачуваних, їй інкримінували таємні відносини з міністерством внутрішніх справ Росії. Процес розпочався 12 червня 1882 р. Суд присяжних Ольгу Грабар виправдав. Разом з тим цей процес означив кризу у москвофільському русі.

«Хоча значних політичних злочинів їм не доказано, – зазначав пізніше І. Франко, – позасуджувано їх лише за менші проступки, то проте судова розправа в цілій повноті виявила ідейне банкротство і моральну гниль, що розвельможнилися були в тій партії» (41, 409).

…при слідстві о Естері Солімоссі. – Йдеться про щезнення навесні 1882 р. молодої дівчини Естери Солімоссі, християнки за віросповіданням, з угорського міста Тиса-Есляр. Мешканці міста висунули звинувачення місцевій єврейській громаді у ритуальному вбивстві дівчини. Розслідування справи супроводжувалось арештами діячів цієї громади та, з іншого боку, превентивними заходами проти єврейських погромів.

…антисемітськії конгреси… – Мова про нову хвилю антиєврейських настроїв, що з початком 80-х років XIX ст. піднялась у багатьох країнах Західної Європи, Польщі та Росії й була зумовлена невдоволенням різних суспільних груп фактом посилення позицій у політичному й економічному житті осіб єврейської національності. Так, у 1880 р. «Товариство захисту ремісників» у Відні збиралося під гаслами «проти розносників товару та євреїв». Поширення набуває в цей час сам термін «антисемітизм» (фігурує в назві журналу 1880 р. «Zwanglose antisemitische Hefte»; у 1881 – 1882 рр. у Парижі виходить журнал «L’Anti-Juif»). У 1882 р. відбувся І Міжнародний антиєврейський конгрес у Дрездені, на який зібралось близько трьохсот представників з Німеччини, Австро-Угорщини й Прибалтики.

…про російську конституц’ю вісти… – Ймовірно, автор мав на увазі певні процеси у напрямку впровадження деяких демократичних свобод у Росії, що велися з кінця 70-х років і пов’язувалися передусім з діяльністю ліберала за переконаннями міністра внутрішніх справ М.Т. Лоріс-Мелікова, У програмі його реформ було запровадження представницьких зборів як органа, що повинен мати певну законодавчу владу. З убивством 1 березня 1881 р. царя Олександра II й інтронуванням його наступника Олександра III всі такі реформи були рішуче припинені.

…війна єгипетська… – Йдеться про політичне протистояння, а далі й військові дії в Єгипті у 1881 – 1882 рр. Початок цим подіям поклав виступ частини єгипетської армії на чолі з полковником Ахмедом Орабі (згодом став бригадним генералом і здобув титул паші) проти турецького адміністративного засилля. Виступ військових підтримала частина великих землевласників та значні верстви народу. Визвольному рухові, що його очолив Орабі-паша, протистояли політичні кола Англії та Франції, які дбали про економічні й фінансові інтереси в цьому регіоні. Один з кульмінаційних моментів єгипетських подій – спровоковане зіткнення мусульман із християнами в Александрії 11 липня 1882 р., що стало початком англійської воєнної інтервенції; 14 вересня 1882 р. англійськими військами взято Каїр.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 120.