«An jenes Weib…»

Іван Франко

An jenes Weib, von dem ich viel einst dachte,

Als mir von ihm mein Auge Kunde brachte,

Denk ich auch jetzt und mir wird traurig weh,

Wenn ich von ihr den jungen Sprößling seh’ l.

Про ту жінку, про яку я колись багато думав,

Коли мені про неї мої очі вістку приносили,

Думаю я й тепер, і мені стає боляче сумно,

Коли бачу її молодого паростка (нім.). – Упоряд.

Примітки

Уперше надруковано у зб.: Іван Франко: Статті і матеріали. – Львів, 1971. – Вип. 14. – С. 47 (у тексті статті Б. Бендзара «Поетична спадщина І. Франка німецькою мовою»).

Зберігся автограф (ф. 3, № 399, арк. 19 зворот), за яким здійснюється публікація. Датування автографа: 6 / VII [1914]. Рік установлено на підставі того, що в цьому ж зошиті міститься датована 1914 р. «Передмова» до перекладу «Старошотландських балад»; додатковим аргументом є факти біографії письменника.

З приводу цього чотиривірша, написаного німецькою мовою, франкознавець Богдан Бендзар зазначав:

«Упорядники архіву І. Франка під сумнівом зараховують до його поетичної спадщини другу поезію [під «першою» дослідник має на увазі вірш «Der heilige Pachomius», «Святий Пахомій», текст якого – ф. 3, № 1624, с. 456 – на сьогодні повністю іще не відчитано. – Упоряд.], яка була написана 6 липня 1914 р. та складається з чотирьох рядків [далі наводиться текст поезії. – Упоряд.]. Нам здається, що цей твір, усупереч сумніву упорядників, все-таки належить І. Франкові. На користь такого твердження висуваємо такі деталі: поезія писалась 6 липня 1914 р., тобто в час, коли з початком світової війни у Львів переїхала вдова-полячка Целіна Зигмунтовська із двома дітьми і деякий час проживала в будинку І. Франка. Відомо, що Франко щиро закохався в неї, листуючись уже з Ольгою Хоружинською [початок листування – вересень 1885 р. – Упоряд.] А тому гадаємо, що тут йдеться саме про неї та її сина Здзіся, а не про Ольгу Рошкевич, бо остання мала лише одну дочку, яка проживала в с. Миклашеві коло Львова (Бендзар Б. Творчість Івана Франка німецькою мовою: Дис…. канд. філол. н. – Ужгород, 1969. – С. 142).

Проживання Ц. Зигмунтовської (у дівоцтві – Журовська) із двома дітьми – сином Здиславом та донькою Софією – на квартирі у Франка у 1914 – 1915 рр, відзначають біографи письменника (див.: Басс І. І., Каспрук А. А. Іван Франко: Життєвий і творчий шлях. – К., 1983. – С. 430 – 431 та ін.).

Аргументи дослідника видаються достатньо вагомими для того, щоб кваліфікувати чотиривірш як оригінальний твір самого Франка.

Подається за вказаним автографом.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 204.