Із поучень батька синові
Іван Франко
Ти питаєш, мій синочку,
Що значить зробити бочку?
Виберися в темний ліс,
Не шукай осик, беріз,
І не буде тобі згуба,
Як знайдеш старого дуба,
Що до сонця пишається,
В світлі й теплі кохається,
Стоїть простий, конаристий
І зимою не безлистий.
Як знайдеш такого дуба,
Шукай майстра-дроворуба,
Щоб зрубав його гарненько,
З гілля обібрав чистенько,
Пень порізав для вигоди
На метровії колоди.
Ті колоди з лісу взяти,
В сухім місці поскладати,
Ціле літо сохнуть дати,
Та кори з них не здіймати.
Зимова прийде пора,
Шукай майстра-бондаря;
Він поколе ті колоди
Рівно після їх уроди,
Потім зручно й вправно дуже
їх вісним ножем поструже,
Так, щоб кожда в кінцях вужча,
В середині була тужча,
В кінцях шпуги пошпарує
Й два дубові дна зготує.
Коли каса позволя,
Поклич майстра-коваля;
Він тобі за півгодини
Дві тонкі залізні шини
В обручі зігне й знітує,
Для двох кінців приготує,
І ще два для середини.
Тоді бондарі два в спілці
Дно розложать на долівці,
А над ним обруч тримають,
В шпуги скалля дно вкладають;
Як довкола допакують,
Обручем усе змоцують,
А як перший в місці мають,
Вищий, ширший набивають.
Пройде добрая година,
Поки бочки половина
Зложена і щільно збита;
Далі праця знаменита:
Скалля рівно позгинати,
Обручі понабивати,
Дно другеє поладнати, –
Се далеко вже трудніше –
І струментів треба більше,
Скалля шрібами стягати
Та довбнями намагати, –
Бондарям се все не штука,
В тім їх досвід і наука.
А хазяїн домовитий
Гляне, втішний, не сердитий,
Гроші з гаманця виймає
І майстрів задовольняє,
Вмівши труд їх оцінити.
Бочку радісно огляне,
І йому враз ясно стане:
Ось яка її ціна…
Й скільки буде в ній вина,
А в вині тім для похмілля
Скільки шуму та весілля,
Скільки радості нової,
Скільки втіхи життьової.
Писано д[ня] 26.XI 1914.
Примітки
Вперше надруковано в газ. «Літературна Україна», 1966, 26 серпня, с. 4. Подається за автографом (ф. 3, № 232, с. 169 – 170).
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 379 – 381.