Гуманний Мошко

Іван Франко

Гуманний будь, синку! Чи студить, чи пражить,

Чи голод дав Бог, чи врожай,

Чи хто з чобітьми тобі в душу залазить,

Усім ти добра побажай, –

Розуміється, вміючи.

Як випаде інколи час безталанний, –

Терпи, не погань собі рук,

Ще й благослови їх! Будь, синку, гуманний,

Як Мошко Цуфіль з Жабокрук, –

Розуміється, небіжчик.

Питаєш, чим Мошко гуманним явився?

Ой, Мошко премудрий був жид,

А що арендаторством у коршмі трудився,

Се певно, признаєш, не стид, –

Розуміється, для жида.

А Мошкова коршма у полі стояла,

Далеко геть-геть за селом,

В зимі хуртовина її замітала

Заметів високим валом, –

Аж страшно глянути.

От раз в тих заметах пан польський вельможний

Копався від півдня до зір,

А ніччю вся чвірка і пан подорожний

До Мошка заїхали в двір –

На гіт шабес .

Загрюкали в браму, загримали в двері:

«Гей, Мошку! Чи ще ти не встав?»

А Мошко давненько вже був по вечері

І бублію (!) в коршмі читав –

Як і слід у шабес.

На грюкання Мошко не вийшов до пана,

Лиш Єнта зо світлом пішла,

«Агов! Чи нам кажеш стояти до рана?

Холера на вас би зайшла!» –

Так крикнув фірмам,

А два козаки вже з козлів поскакали

І пана під пахи взяли,

З карети устати йому помагали,

В берлячах і в футрі до корчми ввели

З панським гонором.

«Hej, Żydzie!», – пан крикнув на першому вступі,

Та жид ані з місця не встав,

Неголосно, муркотом в своїй халупі

При столі якусь книгу читав,

Як і слід у шабес.

Лиш Єнта услужна перед паном стала.

«Що ясний пан скаже?» – рекла.

«Nocujemy tutaj. Pościel u mnie cała!

Wypróżnij tam alkierz! Paszła!»

І відвернувся від неї.

А тут козаки коло пана, як діти,

І шапку, і футро, й берлячі зняли,

А щоб він чужого не мусів глядіти,

З карити вечерю й постелю внесли,

Як подоба вельможному пану.

Та Мошко на все те не глянув ні разу,

Все книжку читав і читав,

Аж пан, мов почувши смертельну образу,

Перед ним, мов медвідь, грізний став,

Заложивши руки назад.

«Hej, Żydzie, czyś ślepy i głuchy, tumanie?

Nie widzisz, kogo masz przed sobą!»

«Nie widzę i widzę, bo teraz ja, panie,

Rozmawiam z najwyższą osobą.

А в думці додав: «Horsty, напасть!»

Пан троха жахнувся і закусив зуби

І мовив: «Choć pilno mi w drogę,

Nocuję w tej karczmie, A wiesz ty, mój luby,

Że zaraz powiesić cię mogę

Za takie twoje gadanie?»

А Мошко плечима здвигнув: «Що пан може,

То я того знати не можу;

Одно тільки знаю, що пан, хоч вельможний,

Не вийде поза волю Божу».

А в дусі додав: «А Richn danen Tat’n aran!»

І знов пан жахнувся і закусив зуби

Й сказав: «Odpowiadasz przytomnie.

Nie głupiś, jak widzę. A przyznaj się, luby,

Co też w duszy swej myślisz o mnie?»

А в дусі додав: «Czekaj, psia krew, teraz cię złapię!»

А Мошко лиш очі прижмуривши тропіка,

Немов щось хотів нагадати,

На пана поглянув, – пан сів проти Мошка, –

І ось як став відповідати,

Додавши в дусі: «Warts a bissel!»

«Якби та всі ріки – одна ріка була,

Було би великеє диво;

Якби та всі гори – одна гора була,

Чи вийшов би пан на ню живо?»

Пан: «Djabła ty łysego! A czego?»

«Якби дерева всі були одна груша,

І дуже була би плідна,

І всі її плоди достигли прекрасно

І стала з них грушка одна,

А та одна грушка була би мягка, як гівно,

А пан би її з’їв! То було би красно!»

Перших 6 строф написано в р. 1904, решта д. 17 вересня 1914

Примітки

Твір з рукописної спадщини І. Франка. Збереглися два автографи: неповний – ф. 3, № 241, та повний – ф. 3, № 233, арк. 80 – 82. Перший із названих містить 6 строф, твір заголовка не має, датування відсутнє. У другому – 19 строф, включаючи початкових шість, ідентичних строфам першого рукопису, має заголовок «Гуманний Мошко» та зазначення: «Перших 6 строф написано в р. 1904, решта д. 17 вересня 1914». Цілком очевидно, поет у 1914 р. звернувся до твору, розпочатого саме в тому автографі, що згаданий нами першим, визначив час початку роботи над твором як 1904 р. та втілив давно виношуваний творчий задум. В останньому рядкові твору правка: замість «То було би красно!» спочатку стояло (далі закреслено) «Ось воно!»

Публікується вперше, за автографом № 233.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 205 – 209.