15. Многонадійний

Іван Франко

Як родився наш многонадійний,

То прийшли судильниці чотири,

На вікна варцабі посідали,

На дитя уважно погляділи,

Залюбки поцмокали губами,

І гарненько зажили табаки,

І собі поклали на коліна

Калитки свої неспорожнимі,

І розважно, шамкаючи, звільна

Стали викладать йому дарунки.

Перша

Ось я дам йому наймення львине.

Друга

Ось я дам Адоніса подобу.

Третя

Ось я дам блискучі чорні очі.

Четверта

Я додам ще голосок носовий.

Перша

Ось я дам ораторськую позу.

Друга

Ось я дам відвагу і завзяття.

Третя

Я додам ще пильність трудолюбну.

Четверта

Я додам амбіцію безмежну.

Перша

Я дам жіночку йому прегарну.

Друга

Я зроблю артистом драматичним.

Третя

Я редактором ще політичним.

Четверта

Я співцем вдодатку оперовим.

Перша

Я ввіткну перо критичне в руки.

Друга

Я штовхну поезії писати.

Третя

Я дам премії йому за драми.

Четверта

Я… та ні, сього вже забагато

Для одного. З того, що я мала

Дать йому в остатнім подарунку –

Таланту, – не дам йому ні дрібки.

Написано в році 1907, досі не друковано.

Примітки

Вперше надруковано у збірці «Давнє й нове», с. 251 – 252, з приміткою «Написано в році 1907, досі не друковано».

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 273 – 274.