4. Воронізація

Іван Франко

Раз ворони у сусідстві

Із сороками жили,

Густо-часто в горі-бідстві

Одні другим в поміч йшли;

Та в домашні власні діла

Одні одним не встрявали,

Аж зла доля захотіла,

На забій свариться стали.

Бач, навкучило воронам,

Що сороки все цокочуть,

Що говорять острим тоном,

В чорне вбратися не хочуть,

Що хвости довжезні носять

І вертяться так чепурно,

Де їх просять і не просять,

От, звичайно, некультурно!

«Ви на нас глядіть, – казали, –

Ми в культурі вище вас,

Чорні фраки повдягали,

Крячем звільна раз по раз.

От і вам пора в культурі

Наперед вже потішаться,

То значить: до нас подібним

Стати – воронізуваться!»

Мудра рада, та дурнії

Ті сороки – ані руш!

І ворони взріли ту ж,

Що й зовсім нема надії.

«Га, не хочуть просвічаться

Менші сестри добровільно,

Ми їх змусимо насильно

Зараз воронізуваться!»

Отже ж в пориві любови

Й братства принялися вскок

До просвіти та обнови

Непросвітних тих сорок.

Ще ж їх те муляло трохи,

Що тоті ліси та пущі,

Де гніздилися сороки,

Були більші, кращі, гущі.

І поперли всі юрбою

Нести світ воронізації,

Хоч би боєм і війною,

Хоч би кривдою й без рації.

Без опіки й охорони

Власні гнізда полишали.

А вам звісно, що зискали

За той час оті ворони?

Правда, пір’я із сорок

Вискубли чимало таки,

Та культури і на крок

Не поперли чорні фраки.

А зате шуліки й кані

Власні гнізда їх напали,

Яйця їх повипивали,

Діти з’їли на снідання…

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Зеркало», 1882 р., № 17, 1 вересня, с. 133, за підписом Мирон ***.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 246 – 248.