[52]

Іван Франко

Хоча хто й на землі лежить,

А думи злі в души держить, –

Не варт він більшої хвали,

Як скот, що тож спить на земли.

Примітки

Уперше надруковано в журн.: Житє і слово. – 1895. – Т. III. – Кн. 3. – С. 325, у складі циклу «Із Ізмарагда», XXV. Чотиривірш не увійшов ні до збірки «Мій Ізмарагд», ні до збірки «Давнє й нове», у складі яких під заголовком «Строфи» містилися подібні твори, зокрема й ті, що разом із зазначеним уперше видрукувані в «Житі і слові».

Передруковано у т. 11 двадцятитомника (К., 1952, с. 508) у розділі приміток до збірки «Мій Ізмарагд». Наводячи твір, упорядники без достатніх на те підстав стверджують, що «ця строфа є щодо змісту тільки варіантом іншої («Хоча б ти і попіл сльозами місив»), що була теж надрукована в «Житі і слові» 1895 р., і в цілком новій редакції вміщена потім у збірці «Давнє й нове» 1911 р.» (с. 509). Твір, щодо якого даний є, на думку упорядників, «варіантом», уміщено в названому журналі паралельно, під номером XXVI («Хоча б ти і попіл слезами місив, А в серці на брата злий помисл носив, То вся твоя люта покута Не варт пересохлого прута»), він також не втрапив у названі дві збірки І. Франка, його наведено в примітках до т. 11 двадцятитомника (с. 517) та в примітках до т. 3 п’ятдесятитомника (с. 407).

Твір, який іменується упорядниками «цілком новою редакцією» останнього – це строфа «Хоч би ти попіл їв і землю гриз, А не позбувся злости, То не заслужиш ти у праведних Одного «Бог да прости!»», вперше надрукована у збірці «Давнє й нове» та, відповідно, знайшла місце в основному корпусі творів 20-томника і 50-томника. Порівняння цих трьох творів доводить, що вони лише умовно можуть розглядатися як «варіанти» чи «редакції» один стосовно іншого, це – три різні твори, варіантні хіба що відносно спільної основної думки (скромне життєве становище, навіть демонстративне приниження себе – все це не с чеснотами перед Богом, коли маєш злі почуття), та, ймовірно, поет для публікації в збірці «Давнє й нове» обрав той із них, котрий видавався йому найбільш переконливим у донесенні такого етичного міркування.

Зберігся автограф твору (ф. 3, № 219, арк. 14 зв.).

Подається за автографом.

Микола Бондар

Подається за виданням: Франко І.Я. Додаткові томи до зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 2008 р., т. 52, с. 162.