1. «Чи не добре б нам, брати, зачати…»

Іван Франко

Чи не добре б нам, брати, зачати

Скорбне слово у скорботну пору,

Як мужам до мужеського збору,

Не як дітям у дзвінки бряжчати?

Вирядім ми слово до походу

Не в степи куманські безконечні,

А в таємні глибини сердечні,

Де кують будущину народу.

Потопчімо там полки погані,

Що летять на душу, як тривога,

Смагу сиплють з огняного рога

І кинджал ще обертають в рані.

Вирвім з коренем ту коромолу,

Що з малого гріх великий робить,

Що нечайно брата братом гнобить,

Щоб засісти з ворогом до столу.

Чи ще мало в путах ми стогнали?

Мало ще самі себе ми жерли?

Чи ще мало нас у ликах гнали?

Чи ще мало одинцем ми мерли?

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 1, с. 1. Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275), тотожний із текстом збірки.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 148.

Лист на сайт