5. «Крик серед півночі…»

Іван Франко

Крик серед півночі в якімсь глухім околі.

Чи вмер хто й свояки ридають по вмерлому?

Чи хто поранений конає в чистім полі?

Чи плачуть сироти, ограблені і голі,

Без батька-матері, без хліба і без дому?

Невідомий співак походу степового…

Замісто струн нап’яв він тетиви спижеві,

Давно забуту рать з сну будить вікового

І до походу, знай, накликує нового

«За землю руськую, за рани Ігореві».

Давно забута рать в забутій спить могилі,

І Ігор спить, і з ним все плем’я соколине;

Лиш крик поета ще лунає в давній силі,

Байдужість сірая куняє на могилі,

А кров із руських ран все рине, рине, рине.

Примітки

Вперше надруковано в журн. «Літературно-науковий вісник», 1902, кн. 5, с. 99 – 100, під заголовком «Се оу Римѣ кричать под саблями половецкими». Зберігся автограф вірша (ф. 3, № 275) з незначними розходженнями порівняно з текстом збірки.

Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 3, с. 152 – 153.