1. «З гешефту лиш, кажете, жениться жид…»

Іван Франко

«З гешефту лиш, кажете, жениться жид,

А серця у нього немає…

А знаєте, кілько гешефт той не раз

Любві в собі й горя скриває?

Гешефт! А який то, спитайте, гешефт?

Що, всякими бідами битий,

Відмалку в тій думці ховається жид,

Щоб, хоч оженившись, пожити!

Сто раз не доїсть, не доп’є, не доспить.

І голод, і бійку приймає,

То й знає він добре, що в нужді такій

Любов, наче цвіт, ув’ядає.

Не бійтеся, вміє цінить він любов

І всю благодать її божу!

Та що, як землі під картоплю нема,

Куди його думать про рожу!..

Та от хоть би й я! Чи сидів би я тут,

У клятому сьому застінку,

Якби я з любові не був оженивсь,

Якби не любив свою жінку!

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 227 – 228.