8. «Пішли ми в погану годину…»

Іван Франко

Пішли ми в погану годину. Гай-гай,

І паші нема, і не тані

Хати, а землі й не докупишся – ну,

А люди, то й дуже погані.

Стрик жінки моєї був також гендляр

І все гендлював баранами.

«Продай, – мот, – корови, а гроші мені

Давай, буде спілка між нами!»

«Що спілка, – кажу, – коли я ні в зуб

Гешефту сього не капую?»

«Дурний ти! Сиди, та проценти бери,

Та тільки дивись, – я торгую».

Полакомивсь я на проценти, продав

Корови, дав грошей три сотки,

Собі ж на свій гендель сотку лишив…

Гай-гай, ти, мій боже солодкий!

Півроку пройшло, грошенята мої

З процентами к бісу пропали –

Все стрик пропустив. Усіх нас з ним ураз

Із хати в зашийок прогнали.

Прийшлося нам круто – і я став крутить…

Почав по торгах відновляти

Знайомства з людьми, що до тестя колись

Вночі приходили гуляти.

До коників змалку охочий я був,

До них-то я й кинувсь з розпалом.

Та що, не багато прийшлося гулять –

Я швидко спізнавсь з криміналом…»

Примітки

Подається за виданням: Франко І. Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1976 р., т. 1, с. 238 – 239.