1. Хід і сучасний стан історико-літературного дослідження про «Варлаама і Йоасафа»
Іван Франко
Житійний роман «Історія Варлаама і Йоасафа» поряд із Біблією, безперечно, належить до найбільш поширених, популярних і впливових творів усієї світової літератури. Загальна думка середньовіччя, а також і нового часу, аж до [18]50-х років, приписувала його грецькому отцю церкви Іоанну Дамаскину, який народився в кінці VII ст. в Дамаску, а помер близько 750 року у монастирі Сави під Ієрусалимом [Karl Krumbacher Geschichte der byzantinischen Litteratur. München, 1891, с. 171 – 172].
Ця думка, яку поділяли, зокрема, такі глибокодумні і далекозорі дослідники, як Джон Денлоп, в останній час відстоював навіть російський вчений Кирпичников, грунтувалася на грецькому заголовку твору, де виразно сказано, що ця «повчальна історія була складена Іоанном, ченцем монастиря Сави на підставі розповідей і записів ефіопів (їх ще називали індійцями)». Але чи цей чернець або пресвітер Іоанн є той самий великий Дамаскин, про це, поряд з загальною некритично прийнятою традицією, здавна існували й інші думки.
Так, уже один з найдавніших західноєвропейських видавців творів Іоанна Дамаскина Міхаель Леквієнне зарахував роман про Варлаама і Йоасафа до оригінальних творів цього отця церкви. Лише грунтовне наукове дослідження церковно-догматичної історії, яке спостерігаємо в нашому столітті, встановило безсумнівний факт, що час виникнення нашого роману слід віднести принаймні на півстоліття раніше, ніж жив і творив Іоанн Дамаскин [Zotenberg. Mémoire sur le texte et sur les versions orientales du livre de Barlaam (Notices et Extraits du manuscrits de la Bibliothèque nationale, t. XXVIII, 1-re partie), 1885, с. 51 – 57].
Примітки
В нашому е-перевиданні цей великий розділ задля зручності читання розбито на підрозділи, і цим підрозділам дано назви.
Леквієн Михаель (1861 – 1733) – французький дослідник історії церкви і видавець творів церковних авторів, зокрема, Іоана Дамаскина.
Подається за виданням: Франко І.Я. Зібрання творів у 50-и томах. – К.: Наукова думка, 1981 р., т. 30, с. 541 – 593.